Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Головна » 2011 » Липень » 8 » До 580-річчя надання Стрию Магдебурзького права
00:09
До 580-річчя надання Стрию Магдебурзького права
СТРИЙ І МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО (В цьому році виповнюється 580 років від надання Стрию прав середньовічного самоврядування)
1431 рік. Глибоке середньовіччя... На території сучасної Європи йде перманентний переділ земель і власності. Лютують татари, здійснюючи набіги на слов’янські землі. Німецькі лицарські ордени періодично збираються з силами, щоб відгризти і собі шмат території. Апогеєм протистояння між тевтонцями і об’єднаними силами Литовського князівства та Польського королівства під орудою Великого князя Литовського Вітовта з допомоги короля Владислава Ягайла стала битва при Грюнвальді в 1410 році. Розбивши німців, взявши у полон 15 тисяч воїнів Вітовт і Ягайло на певний час узабезпечили свої землі від німецьких зазіхань. Стрий у роки, що ми описуємо, як і вся Галичина належав королівській Польщі, що скористалася ослабленням Галицько-Волинського князівства, аби встановити свій контроль на території, де проживали руси, а наше місто в той час належало волинському князю Федору Любартовичу, який одержав його з рук Свідірігайла, брата короля Ягайла. Ось як описує процес приєднання Галичини до Польщі український історик початку ХХ ст. Микола Аркас: "Ягайло прилучив до Польщі і Галичину, котра після смерті Казіміра, як наслідство, дісталася Людовікові Угорському. Ягайло вигнав звідтіль угорське військо і поставив там своє. Галичани з охотою піддавалися йому, бо угорські звичаї і панування для них були тяжкі, — через те найбільше, що угорці не шанували та зневажали православну віру їх”... Саме Владислав Ягайло надав Стрию, як тоді говорили "німецьких прав”, для нас більш звичне як магдебурзьке право за назвою однойменного міста. Історики сходяться на думці, що між 1398 та 1431 роками місто було повністю знищено татарами, бо саме своїм привілеєм 21 жовтня 1431 року Ягайло дозволив лицареві Закліці Тарлові з Щеканович наново заснувати місто, визначивши його кордони і, власне, розвивати його на Магдебурзькому праві. Північно-західний кордон міста проходив по сучасній вулиці Шевченка біля парку Нижанківського, а за цією межею пізніше було закладено міський цвинтар. Які ж права надав Ягайло Стрию, місту що заново народжувалось? Найважливішими були визначення будівництва різних будівель, зокрема "суконниць” на Ринку, встановлення конкретних днів для торгівлі та звільнення міщан на 10 років від усіляких податків і данин. Після смерті Владислава Ягайла у 1434 році Магдебурзьке право у Стрию було відібрано, а поновлено вже у 1460 році королем Казимиром Ягайловичем під час перебування його у Львові. Стрий почав розвиватись як торговельне місто, особливо інтенсивно розвивались торговельні зв’язки з Угорщиною. Запорукою цьому було те, що цим привілеєм міщани звільнялися від юрисдикції воєвод, каштелянів, старостів та інших королівських урядників. Міщан було піддано судові війта, який був підзвітний тільки королівському судові. У 1523 році місто черговий раз було повністю знищене набігами татар, але як Фенікс із попелу воно черговий раз піднімається і відбудовується. В середині ХVІ століття Стрий вже мав свій замок, земляний вал, що оточував місто і передмістя і частокіл, що відокремлював передмістя від центральної частини. Правами міщан користувались тільки ті, хто володів нерухомістю в самому місті (юридично це була площа Ринок і прилеглі до неї вулиці). У передмісті Лани жила громада, що не мала прав міщан, але підпорядковувалась магістрату, на Підзамчі (біля замку) мешканці були підданими королівського старости, в передмісті Війтівство — стрийських війтів, на Шумлявщині — українських шляхтичів Шумлявських. Саме в середині ХVІ ст. Магдебурзьке право в Стрию набуває своїх класичних форм. Влада у місті належала магістрату, який складався з ради і лави. Лава виконувала судові функції, а рада була органом адміністративним. "Радці” ("райці”) складали раду, яка очолювалась бурмістром, лаву і лавників очолював війт. До компетенції ради входила посередницька діяльність між державою і міщанами, поліцейський нагляд у місті, розподіл грунтів, здача в оренду міського майна, встановлення мита, опіка над вдовами і сиротами, затвердження цехмістрів (керівників цехів) тощо. Однією з важливих функцій магістрату було надання міського права, себто прав стрийського міщанина. Воно надавалось на підставі рекомендаційних листів і не було спадковим. Навіть народжені в місті по досягненню повноліття мали формально набути прав міщанина, а неодружені молодики такого права не отримували взагалі. Радники і лавники після виборів обов’язково присягали на вірність громаді перед королівськими комісарами, а бурмістр приймав присягу новообраних цехмістрів. Радники і лавники користувались великими привілеями. Вони не платили податків зі свого майна ні в королівську, ні, тим паче, в міську казну. Навпаки, отримували пай від земельних наділів, одержували цінні подарунки від міста при одруженні сина чи доньки. "Середньовічна демократія” в нашому місті була значним стимулом для розвитку торгівлі і ремесел. У ХVІ столітті розвинулись склярський, бондарський, кушнірський, кравецький і ткацький, солодовицький цехи, кілька млинів, які мололи зерно та дробили дубову кору для вичинки шкіри. У стрийському музеї "Верховина” збереглися два унікальні документи, датовані 1547 та 1563 роками. Це грамоти короля Сігізмунда Августа. Одна з них надає право Кінорасу Балтазару та Бартоломею Кулі займатися шкіряним ремеслом, друга — надає права міщан громадянам-цеховикам, які цей промисел розвивали. Сам факт, що ці права надаються напряму королем, а не магістратом, говорить про значимість і престижність цього ремесла в ті часи. А вступити в цех було дуже нелегко. Приймали майстрів тільки з доброю репутацією. Новоприйнятий вносив у загальну касу 10 золотих, півгрудки воску та давав обід для членів цеху. У ХVІ столітті Стрий стає значним торговельним центром. У другій половині століття з дозволу короля Стефана Баторія в місті з’являються євреї. Їм, за словами Фрідріха Ніцше, притаманний "геній відчуття грошей і терпіння”. У додатках до книги польського історика Прохазки "Історія міста Стрия” є послання магістрату, датоване 19 лютого 1696 року, до польського короля Яна Собєського ІІІ (колишнього стрийського старости) з проханням затвердити рішення про перенесення ярмарків з суботи на вівторок, адже саме в суботу у євреїв — святий день, вони не можуть торгувати горілкою і вином, а це значно зменшує поступлення податків до міської скарбниці: "... ми визнали слушним, а особливо звернувши увагу на тяжкі часи, коли наші міщани обтяжилися боргами шляхетськими, щоб місто його королівської величності не розорити, а шляхта не отримала міські володіння...”. Підписане рішення ("консенс”) Ремігіаном Попєлем, війтом стрийським, Яном Барановським, бурмістром та радчими Базилієм Цибулькевичем, Яном Зицкі, Антоном Яховським, міським писарем. Преференції, які надались єврейській громаді швидко привели до її збагачення і зростанню політичного і фінансового впливу. Один з представників цієї стрийської громади Шмуель Хаймович в кінці ХVІ початку ХVІІ століття продавав за рік 18-20 тисяч бочок солі. Той же Прохазка пише, що стрийські євреї завдяки протекції вдови Яна ІІІ Собєського Марії Казимири повністю володіли торгівлею в місті, їм належала контора, через яку контролювалась торгівля з Угорщиною і Трансільванією. Вони швидко займали ключові позиції в міському магістраті, мали своє представництво в королівській канцелярії та польському сеймі. Інтереси ж українців-міщан в середньовічному Стрию вміло і настійливо відстоював радчий, згодом війт Василь Цибульчак. В "консенсі”, що ми його цитували вище — Базилій Цибулькевич. Православні міщани-українці мали значний вплив в управі міста, ремісничих цехах, хоч організовувати їх мали право тільки міщани-католики. Українське населення Стрия в ХVІІ столітті мало своїх 5 церков, з яких дві — Успення Пресвятої Богородиці та Різдва Пресвятої Богородиці — в межах міста. Церкви утримувались самими міщанами-українцями. Існували також чотири українські православні братства, при яких існували школи, що стали важливими культурними осередками джерелом розповсюдження українських книг. Братські школи, які підтримувались магістратом, давали непогану освіту. Чимало стриян-українців продовжували її в Києво-Могилянській академії, університетах Кракова і Варшави. Та історія, мов колесо продовжувала рухатись вперед. Після першого поділу Польщі у 1772 році наше місто відійшло до володінь австрійських Габсбургів. Органи міського самоуправління ще деякий час діяли, але їхні повноваження поступово почали обмежуватись і вже у 80-х роках ХVІІІ століття магдебурзьке право припинило своє існування як форма самоуправління. Саме завдяки магдебурзькому праву в Стрию утверджувались демократичні традиції, правова культура, елементи толерантності у співжитті різних народів. Воно було одним з найважливіших чинників інтеграції міста до європейської спільноти. Євген ТИЧЕНКО, голова правління Спілки стриян "Відлуння”, член ради СГО "Новий Стрий", керуючий регіональним відділенням ЗГРУ КБ ПриватБанк.
[color=orange]Вчора на сайті stryi.com.uaдав посилання на наш сайт. З метою привернути увагу до питання старовинного самоврядування в Стрию. В розділі, правда, нашої ГО "Територія життя" - "Не мовчи!" Комент "повисів" хвилин 20. Потім адмін зробив зауваження щодо невідповідності коменту до тематики статті. А потім і відповідь про адресу ГО "Територія життя" - відповідь посилання на наш сайт також "прибрав". Отакої. Це ж "обмеження" свободи висловлювання Щодо магдебурзького права, то :
Історик Дмитро Дорошенко зазначає: «Хоча перший документ про надання німецького права зберігся лиш від 1339 року ( про надання Болеславом Трейденовичом німецького права місту Сянику), але можна думати, що фактично було заведене по містах Галицько-Волинської держави значно раніше, ще з кінця XIII віку. Бургомістр і ратмани завідували міськими доходами й видатками. Бургомістр виконував звичайно свої обов’язки лиш один місяць і потім передавав старшому з ратманів, аж доки не перебули всі, і тоді керування верталось до старшого. Війт і лавники вибирались на все життя й складали судову колегію. Одначе самоуправа мало поліпшила економічне становище міщан. Шляхта забезпечили себе свободою від сплати мита за продукти свого господарства або з краму, який спроваджувала для власного вжитку з-за кордону. Міщанам заборонено було володіти маєтностями, купленими у шляхти. Отже, міщани були тісно замкнуті в мурах свого міста. Участі в соймі вони не брали. Над православними міщанами тяжили ще й конфесійні обмеження… і в кінці усунули зовсім русинів від участі в міських урядах. Їх місце в чисто українських містах зайняв чужий напливів елемент: поляки й німці. А на полі економічнім грізними конкурентами явились вірмени й жиди.» (Д.Дорошенко «Нарис історії України» вид-во «Дніпрова хвиля» - Мюнхен, 1966; с.122-123).
Вчора на сайті stryi.com.uaдав посилання на наш сайт. З метою привернути увагу до питання старовинного самоврядування в Стрию. В розділі, правда, нашої ГО "Територія життя" - "Не мовчи!" Комент "повисів" хвилин 20. Потім адмін зробив зауваження щодо невідповідності коменту до тематики статті. А потім і відповідь про адресу ГО "Територія життя" - відповідь посилання на наш сайт також "прибрав". Отакої. Це ж "обмеження" свободи висловлювання
Дійсно, прибрав... Не треба було ще раз рекламувати наш сайт у наступному ж коментарі... Що забардзо то нє здраво. Так мали хоч одне посилання, а так втратили обидва. І чого боятися? Конкуренції? Просто смішно... Особливо обурює, що була видалена реальна відповідь на питання де знайти координати "Території життя". То за цією логікою треба було і саме питання видалити! З цього приводу написав ще один гнівний коментар там же. Цікаво, чи видалять і його... Сподіваюся, той журналіст "Львівської газети" встиг скористатися нашою відповіддю (все ж мій комент "висів" з 05.07 по 09.07). Якраз у цей період на нашому сайті зареєструвався ще один користувач. Мабуть ото і є той журналіст.
Матеріал чудовий, цікавий. Усвідомлюю, що, на жаль, тільки невелика кількість форумчан "доберуться" до статті. Значення магдебурзького права для Стрия сучасниками, на мій погляд, недооцінене. Тільки двом містам було надане право самоврядування раніше Стрия - Львову (1356 р.) та К-Подільському (1374 р.). Такі міста як Мукачево отримало магдебурзьке право в 1445 році, Рівне в 1492 році, Київ у 1494 році, Луцьк у 1497 році. Ця подія повинна нагадати всім про давні намагання наших предків-стриян жити по- європейськи. Прочитавши статтю Є.Тиченка, особисто я "побачив" середньовічний Стрий, образи його міщан, намагався уявити дух старовинного міста. Багато пройшло часу, однак назви: вул.Замкова , майдан Ринок, Шумлявщина тощо, навіюють уявне місто Стрий XV-XVI ст. Напевне є рештки середньовічних будов, які чекають на дослідників. Дякую пану Євгену Тиченку за насолоду пізнання історії Стрия.
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
