Якби мене спитали про Вітчизну, я б вийняла все серце із-під грудей і гаму слів порвала на сто шматків. Немає речі настільки кришталево-щирої, щоб плато побажань зернистих просто так скорила і підняла.
   Та чи дадуть мені оту святу, скороминущу хвильку слави? Може, замкнуть думки у теплім, сирім льосі? Я від себе єдине обіцяю : скалу лупатиму, шукатиму рожево-біле сонце крізь сніжні завої і тумани.

Вона завжди поруч, завжди підтримає, завжди розрадить, завжди розвеселить, завжди... не зрадить.

Якби мене спитали, чи хочу я,хоч на мить, повернутися в дитинство, я б одразу вигукнула : "Звичайно!".

… Хочеться жити… Великий і стислий у викладі своїх думок Михайло Жванецький якось прописав одну чудову думку: «Як сказав один східний мудрець, що живе в Одесі, — не можна бути чесним і нечесним в один і той же час, навіть якщо це відбувається в різних місцях.» Він про Одесу, я – про Стрий.
Мені дуже хочеться жити в місті, де поважають, ну, принаймні, не копають ногами, моє право висловлювати власну думку. Незалежно від того, в чому вона проявляється: формі одягу, в моїй зачісці, стоянні з плакатом «Геть секс-меншини від влади!»...

Озеро, однак, дарувало йому не лише спокій. Воно повертало його в минуле. Спогади… Останнім часом Максим жив тільки ними...

Есе на тему роздумів про наше життя.

- Та не бійся ти, усе пройде бездоганно! - такими словами намагався підтримати свою колегу Роман Різний, він знав як важко саме у цю мить зібратись із собою і зробити рішучий крок вперед.

- Я тебе знайду, від мене не втечеш, все одно знайду і заберу!..
Голова боліла, наче розколена, у вухах шуміло, але єдине, що я знав, це те, що потрібно було бігти, втікати, чимдуж мчати геть від цього пронизливого голосу, геть від цього божевілля. Хіба міг я собі уявити, що все так для мене обернеться. А ще минулого дня усе начебто було добре....