А ви хоч колись думали, що значить "Бути собою"? Собою, не другом, який класно копіює іншого друга, не подругу, яка підпорядкована глянцевим журналам і дурним гаслам з вивісок та псевдо зіркам з блакитних екранів!!! Просто серед всього цього мотлоху нести щось своє, справжнє, роби те що подобається саме тобі, незважаючи на те що інші не роблять так!...

Якби мене спитали ,яке на смак літо ,я б, напевно, недовго думаючи відповіла,що воно малинове ,з гірким присмаком полинового цвіту. Його терпкий поцілунок залишається на моїх губах аж до блідої зими, коли мороз позбавляє будь-яких почуттів.
  Я завжди хотіла сховати частинку літа у долоню ,мов метелика ,і відчувати , як б’ється його серце у мене в руках. У такі хвилини моє «я» буде засоромлено мовчати, лише, може,  намалюює сюрреалістичний портрет тиші у підсвідомості...

Свіжий подих вітру…він завжди тішив її, особливо восени. Вона любила осінь. Любила золотаві барви на деревах, шелест листя, все ще лагідні, проте уже холодні дотики сонця. Ніщо не могло замінити їй прогулянки ранковим містом. Вона нічого не шукала у сутінкових обріях, просто ходила вузенькими вуличками доки не з’являлись на них перші перехожі....

         Моя Батьківщина - Україна. У відповідях на питання про відчуття батьківщини, звичайно, присутні акуратні білі сільські хатки з лелеками на дахах і вишневими садками навколо, прозора, як скло, ріка, блакитне небо зі співаючим у ньому жайворонком... Ці уявлення - тільки зовнішні ознаки моєї рідної землі.....

      Немає на земній кулі такої чарівної, багатої та щедрої країни, як наша ненька-Україна і такого працьовитого, доброзичливого і щирого народу, як її дочки і сини.
      Серед усіх чарівних куточків західної України розташована Стрийщина....

      Важко уявити себе без роду. Кожна людина повинна знати свій рід, своє коріння, витоки національної культури. Наші пращурі відчувають наші тривоги, болі і, проживши велике і цікаве життя, крізь віки шлють нам надію, свій досвід, спонукають іти вперед, жити і творити....

Україна… У кожного це слово асоціюється по різному. Для когось – це просто клаптик землі обмежений кордонами, для когось  - це небезпечна територія завдяки Чорнобилю, для когось – це простий звук....

Осінній день…Він  занурює мене у спогади, які є приємними і водночас болючими. Похмуре небо, пронизливий вітер і дощ на стіклі – все це навіює на мене настальгію. Жовтогарячі барви осені мене не гріють, а  жорстоко обпікають мою душу.....

    Кожна людина хоча б раз замислювалась про сенс її життя. Проте для кожного це щось далеке, це те, до чого людина прагне…
    В одному селі жили дві дівчинки Анічка і Юля......