Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Незгойні рани сирітства (із життя школи-інтернату)
Ця стаття – про дітей-сиріт, про їх згорьовані долі . Кожна дитина хоче жити в сім”ї, яку не може замінити ніякий, навіть найкращий інтернат. Чому ж дорослі часто цього не розуміють? Доки туга гніздиться в дитячих очах, не може бути гаразду в суспільстві. Переступивши вперше поріг школи-інтернату, вловила на собі десятки допитливих поглядів... Долі – різні, а очі всіх інтернатських дітей пройняті неприхованою тугою...
Хай ночі будуть теплі і прозорі, А щоб не слать до Бога каяття, - Нехай у небі не стухають зорі, Бо то чиєсь усе-таки життя...
У світлу вересневу ніч зірвалася з неба зірка. Друга, третя... І так безкінечно. Говорять, коли гасне зірка – закінчується чиєсь життя... А коли спалахнула ота зоря? Чи помітною була ота мить?.. Так, між спалахом і затуханням – одна мить. Принаймні, нам так здається. Таким є і людське життя – між народженням і смертю – одна мить. Коли людина відчуває себе щасливою, їй оця мить здається вічною, вона жадає продовжити її до безкінечності...
Роботу з кожним разом Гуру отримував все безглуздішу і безглуздішу, а головне таку, що замість бажаного прибутку приносили самі лишень збитки. Час був мамі взяти справу під свій контроль. Грошей вдома не вистачало, а син останню копійку і ту тратив, добираючись до місця рабської праці на чергового підприємця. Мати бачила, що не вихід обмежуватися одним журналом вакансій, і пояснила Максу необхідність пошуку інших джерел.
Домашній арешт Гуру тривав уже декілька днів. Щоб не вилазити з нарядів, як виявилось, зовсім необов’язково служити в армії. Прибирання, наряд по кухні – всім цим і був зайнятий щодня о великий. Провізію доставляла мама, і Гуру, якщо мав бажання подихати свіжим повітрям, міг лише з балкона, майже з висоти пташиного польоту, спостерігати за бурхливим життям Левандівки. Ця буденність змогла надокучити навіть такому домосіду, як Гуру.