Меню сайту
Категорії розділу
Вільна творчість [7]
Для розміщення публікацій поза конкурсами, для тих, хто просто бажає ознайомити спільноту зі своєю творчістю
Журналістська робота [13]
есе, нарис, інтерв`ю
Літературний твір [70]
новела, оповідання, гумореска, оригінальний жанр
Словосвіт - 1 [60]
Конкурс Словосвіт
Конкурс літературної творчості «Словосвіт»
Контролюймо владу!
Про моніторинг міської ради
Друзі сайту
СтрийПорт - каталог сайтів Стрийщини
Форма входу
Помилкам бій!
  Знайшли помилку?
 Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!

(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)

  Система Orphus
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Конкурсні роботи
Головна » Статті » Літературний твір

Цей дощ як душ
Там, де вечір пахне м'ятою, я когось чекатиму. Там, де час не має значення, я не проситиму пробачення. Там, де тихо й вільно, я буду божевільна...

Місяць. Такий великий і сірий. Таємний. Не можна не любити місяць.
Ніч. Така довга і прозора. М'яка. Ніч - це приємна темрява, в якій можна просто бути. Без зусиль. Ніч - це відпочинок.
Небо. Сьогодні таке тепле і темне. Свіже. Небо - це душі і зорі. Не можна не захоплюватися небом.
Але не сьогодні. Не тут і не зараз. Не для мене і не для тебе. Ні, не те...
Чекаю на дощ. Чекаю на тебе. На вас обох.
Хочу бути водою. Хочу стати легкою і прозорою. Хочу бути з дощем. Хочу бути з тобою. З вами обома. Ти - наче дощ.
І дощ прийшов. Ти прийшов з дощем.
Я стояла під місяцем, таким великим і сірим. Кольорів не було. Їх змила ніч, щоб викинути темряву на свої володіння. Так, темрява була м'якою на дотик і пахла дощем, круглими кульбабами, повітрям і віскі. Віскі? Звідки воно тут? Втім, віскі нічого не означало. Не тут і не зараз. Не для мене і не для тебе. Не сьогодні. Більше запахів я не відчувала. Хіба що запах літа. Не можу пояснити який в нього аромат. Літо для кожного пахне по-своєму.
Я стояла в очікуванні дощу.
Перша крапля впала мені під ноги. Я повільно підняла голову, щоб побачити теплу воду, яка ринула з неба. Через кілька хвилин усе поле було мокрим. Маки і волошки згиналися від води, а трава перетворилася на море. Цей дощ як душ. Чистота відчувалася на дотик. Не хочу не любити дощ.
Раптом я відчула: хтось взяв мене за руку. Наші руки були мокрі. Я не озиралася. Ми непорушно стояли під місяцем: я і дощ. Небесне світло падало на наші руки, і здавалося, що на безіменному пальці щось блистить, але мій мозок сьогодні трохи гальмував, і я не могла здогадатися, що це таке. Місяць - священик. Нічна весільна церемонія. Гостей не було. Я не мала дружок. І торта. Зате місяць-священик у небі був майже медовим. Дивно, але він пахнув медом.
Все, що я почула за всю церемонію, було глибоке "Так". Моє "Так" прозвучало трохи злякано і смішно, але, гадаю, його зарахували. Я й досі не бачила свого нареченого. Мені й не потрібно було.
Отак ми і простояли до сходу сонця. Ми стояли, чисті і закохані, під місяцем: я і дощ.
Коли перші промені сонця з'явилися на небі, я відчула вітер на своїх губах і лише тоді наважилася повернути голову: там нікого не було.
Все, що залишилося - це запах віскі в повітрі й обручка на безіменному пальці.
Отак я заручилася з дощем.
Категорія: Літературний твір | Додав: Кориця (29.09.2012) | Автор: Брюнетка
Переглядів: 668 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Продам
Продам під спил горіх, яблуню та ін. дерева http://nazarenko.ucoz.ua/blog/prodam_gorikh/2017-06-01-16

Продам під спил горіх, яблуню та ін. дерева http://nazarenko.ucoz.ua/blog/prodam_gorikh/2017-06-01-16

Випадкове фото
Пошук
Останні коментарі
 
 
Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz