Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Я забуваю все на світі На свОїй, не чужій землі Я прокидаюсь в полі квітів І п'ю з небес блакить води На мить я закриваю очі І бачу лиш твою красу ЗберУ з полів росу ранкову Тобі в долонях принесУ Тримаю сонце у руках Та не пече воно, Хоча й таке гаряче. Нехай гріхи мені пробачать: За те, що сильно так тебе люблю Й зовсІм не бачу світ, Проте живу якось... Молюся Богу і не плачу, А сміюсь неправді в слід!
---------------------------
Я не цураюся чужого, ПонАд усе люблЮ своЄ- Блакитне небо, жовте поле Таке тендітне і п'янке . Ковток повітря пахне домом І почуваюсь як в раю Коли щебечуть по-вкраЇнськи Птахи в вишневому саду Коли привітне тепле сонце Мені всміхається згори Коли криниця біля хати Дарує нам горня води Коли лелека на даху Старанно в'є своє гніздо Коли закохані серця Зігріють нас своїм теплом. Нічого іншого не треба , Нічого кращого нема . Поглянь мала-це все для тебе Оця неписана краса!
--------------------------
Гірські нескорені вершини, Які занурились у хмари. Ліси дрімучі, полонини, Старі колиби і кошари.
Вітри ласкаві та сердиті, Духмяні трави запашні. Громи ревуть несамовиті, Струмок дає води душі.
Стрімкі потоки, водоспади, Могутні скелі, спів трембіти. Я йду до Вас мої Карпати- Одні такі на цілім світі.
---------------------------
Умиюсь у росі ранкОвій, Нап'юсь води із джерельцЯ, Наб'ю коню нові підкови І полечу через поля Назустріч вітру наче птах. Розправлю крила на всі бОки, Сховавши у кишені страх, До нових мрій бадьорим кроком!
----------------------------
Народе мій!!! Я щиро вірю: У те, що Ти пошлеш месію. У те, що на земній орбіті Знайдеться місце для еліти.
І ми побачимо країну, Яка повстане із руїни Повіє теплий вітер змін І ми піднімемось з колін.
Народе мій!!! Я щиро вірю: У те, що Ти пошлеш Месію. У те, що з безвісти зірок На землю явиться пророк.
----------------------------
У кожному живе талант, Чи то художник, чи поет, Чи режисер,чи музикант, Нова картина чи куплет.
У кожному живе митець, Чи то герой, чи то бунтар, Хоробрий воїн чи борець, Чи винахідник, чи казкар.
У кожному живе дивак, Чи мрійник диво-фантазер, Чи добрий, лагідний хижак, Чи архітектор-інженер.
У кожному живе глядач, Чи ліберал , чи демократ. Філософ, громадський діяч, Чи то Платон, чи то Сократ.
Чи Робінзон, чи Гулівер, Чи то актор, чи то артист, Ти переможець і призер, Коли знайдЕш свій хист!
----------------------------
Зроби свій внесок у життя Хоча б найменшу копійчину Цінуй людей, сортуй сміття І взимку не рубай ялину.
Не плюй в ріку, лови момент Колись нап’єшся ще водиці І квіти став під монумент Героям воєн у річницю.
Шануй батьків, ходи у храм, Молися Богу, всім святим… Дивися в очі ворогам, На пагорбі будуй свій Рим.
-------------------------------
Образ сучасного дауншифтера
Ти вільний, наче в небі птах, Немов потІк, що мчить з гірських вершин. Ти сильний, бо землі своєї син. Народжений на білий світ з її глибин.
Твоя душа живе серед зірок, Що зорепадами летять з небес, Ти хочеш щастя вхОпити шматок, Рабом не хочеш бути, наче пес.
Немов той вітер, що летить у даль Чи пілігрим, що рветься у краї незнані. Міцний, немов Дамаська сталь, Живи свій день, немов востаннє.
-----------------------------
Антиглобалістська контрурбанізація
Коли у Лівії війна, Зросте ціна на нафту. Звучить трембіта залюбки, Як лізе хтось у шахту.
Якщо у Греції дефолт Чи впаде Єврозона, Гуцул не втратить ні гроша, А ні одного крона.
Коли у владі знов хаОс Чи вибори у Раду, Гуцул візьмЕ дари землі І має всіх позаду.
Чудовий наш Карпатський край І люди працьовиті. Нехай Москва відключить газ, Ми бУдем далі жити.
----------------------------
Лежить душа капіталізму, Розхристана, стара повія. Деталь складного механізму. І ІРО(АйПіО) лише у мріях.
-------------------------------
Коли душа кричить - мовчати важко, І тільки залишаються слова. Що рвуться із грудей, неначе пташка, Що в клітці волю віднайшла…
Куди ведуть життєвії дороги? Вже в маминім волоссі сивина. Пригадую дитинство босоноге Й ту казку, що читала допізнА.
Куди летять рокИ, немов фрегати, Долаючи кремезні віражі. ДосЯгнемо бюджетних результатів?! Який відсоток ми отримаєм з маржі?!
Буває холодно в душі спекотним літом, І паморозь гуляє по кістках. Коли душі так хочеться радіти - Тоді шукаю істину в словах.
------------------------------------
У пошуках рАю ходив на край світу, СтежкАми блукав, що забуті людьми. Коли було темно, я мріяв про вітер, Щоб світло розвіяв межи пітьми.
У пошуках раю ходив світ за Очі, Я бачив людей та їхні гріхи. У в небо дивився якось не охоче, І знову минав життєві шляхи.
У пошуках раю я вірив у диво, До сонця летів і дивився згори. Коли було сухо, я мріяв про зливу, Щоб землю скропила моїми слізьмИ.
----------------------------
Сонце зайде за обрій, Вечір постукає в двері Місяць дістане із торби Зорі й розсипле по небі.
Вітер хмару колише, Спокій не спить на долоні, Дощ свої сльози залИшив На сонному підвіконні.
Ніч ковдрою ляже, Вкриє стомлену землю, Свою казку розкаже І попрощається чемно...
Сонце вийде з-за крАю, Визирне ранок з-за гОрбу, Місяць зірки позбирає І заховає у торбу...
----------------------------
Запахло осінню надвОрі, Опало листя до землі. І дощ малює свої твори На посірілім полотнІ.
В повітрі чути клич пташиний, Пожовкле листя шелестить. Холодний вітер дме у спину, А літо в полі тихо спить...
--------------------------
Я намалюю на світанку Для тебе сонце серед хмар, Воно розбудить тебе зранку, ОбІйме твій чудовий стан.
Воно візьмЕ тебе за руку І заберЕ в далекий край Там, де немає сліз і смутку, Там, де ховається твій рай
Там, де вітри зіграють пісню На струнах ранньої весни, Там, де душі не бУде тісно, Там бУдем тільки я і ти!!!
-------------------------------
Лиш ти то сонце у житті, В яке закохуюсь щомиті. У твої коси золоті В очей твоїх морську блакить...
--------------------------------
Я смуток в радості втоплЮ... Хоч дощ періщить,мов скажений, Я хмари всі зберУ у жменю Й для тебе сонце запалЮ.
Я вип’ю тисячу морів, ВтоплЮсь в мільйонах океанів, Тобою я назАвжди п’яний В красі твоЇй до тла згорів…
-------------------------------
Без тебе, музо, в світі нікудИ... На те, що ти прийдЕш чекаю знову, З легкОго помаху руки твоєї Народжується слово...
Коли тебе нема не сплю ночАми, Шукаю спокій в стінах чотирьох, Готовий був змиритись, що тебе немає Коли прийдЕш-те знає тільки Бог.
----------------------------------------
Я так хотів сховатись від війни, Але вона знайшла мене цілОго, Тепер стою біля стіни і молюсь Богу, Щоб її знеслИ...
Вона впадЕ, та побудують нОві, На її місці виростуть новІ дахи, А ми з тобою будем зАвжди двоє там, де ховаються птахИ ...
-----------------------------------
Я забуваю імена, Але продовжую кричати Коли закінчиться війна Я просто пІду лЯжу спати... Коли закінчується день Я закриваю свОї очі Мені наснилося життя Я прокидаюсь серед ночі І вже до ранку не засну А як засну, то вже не встану Малюю сонце на піску Й чекаю поки світ повстане... Чекаю на нову весну...
-----------------------------
Ми не зважали на годинник, На час нам було всеодно, Хоч він летів кудись невпинно, Ми жИли наче у кіно.
Ми вдало грали свої ролі В сюжетній лінії життя, Сценарій нам писала доля, Знімав нас Режисер-Суддя.
Одну за Одною ми рвали СторІнки із календаря, Червоним дати відзначали, Коли поїдем на моря.
Та ми залИшились за кадром У цій історії сумній, І хоч душа того не варта, Ми досі дремось на Олімп...
----------------------------
Стоїть в кутку Старий рояль. Рипить педаль, А клавіші Посипались Від часу... Зітру із нього пил А разом з ним- Свою печаль... Зіграю вам Мелодію Прекрасну…
------------------------------
Я намагаюсь бути чесним Коли дивлЮсь тобі у вічі Нехай душа твоя воскресне Нехай не гине на узбіччі
Волію бути непомітним Ховаю свого серця стуки Нехай ті почуття розквітнуть, Які колись завдали муки
На дні душі цвітуть ідеї Солодкий сон розвіє тугу Я назову тебе своєю Та просто буду твоїм другом...
---------------------------------
Я був для тебе янголом поганим Тебе я не хранив і не беріг Пробач за те, що брав на душу гріх Можливо час загоїть рани…
Я не дістав тобі обіцяних зірок Я не садив для тебе у саду троянд Один із безлічі лиш був варіант Життя зробило вибір за обох…
Цей світ мене ловив, та не спіймав* Хоч міцно я тримав, та він утік Тебе одну я пам’ятатиму повік Пробач за те, що я тебе кохав…
*Вислів Григорія Сковороди
----------------------------------
Тебе нема з минулої весни, А я чомусь продовжую чекати, Що знову ти прийдЕш у мої сни, П'янким, кавовим ароматом...
Очей твоїх блаженна чистота, Народжена з гірського кришталЮ. Немов сухе вино твої уста, Із присмаком гіркого мигдалЮ...
----------------------------------
Як тільки зацвітуть каштани, Я повернУсь до тебе знову. Легеньким вітерцем весняним, Тендітним променем ранковим.
Ми розцвітемо разом з ними, Ми знову зможемо літати. Серед холодної вітрини Нас зігріватиме Хрещатик…
Летять рокИ, цвітуть каштани Дніпро шумить, колише хвилі. Лунає сміх, дзюрчать фонтани. Не спить метро… Вечірній Київ.
-----------------------------------
Із фотоапаратом у руках, З душею повною ідей . Крізь об'єктив, немов з вікна Малюю янголів з людей.
--------------------------------
Десь між небом і землею, На перетині світів. Я знайшов нову ідею На штиках гірських хребтів.
Вище неба я не скочу, Та на землю не впадУ. Чув мелодію співочу У божественнім саду.
Дай мені води краплину Із колодязя життя. Дай мені хоча б хвилину, Щоб відчув себе дитям.
-------------------------------
Я не жалкую за минулим І не боюсь майбутніх змін. Ще скільки накуєш, зозуле?! Ще довго битиметься дзвін?!
--------------------------------
Не будь рабом, Борись за мир Не впадь в багно Читай псалтир.
Зніми ярмо, Даруй слова, Сади зерно Збирай жнива.
Біжи вперед, Не зволікай, Життя як мед Шукай свій рай.
--------------------------------
Є безліч на світі народних казок, Романів, новел і трагедій. На світі є безліч цікавих книжок. Хоробрих героїв сонетів.
Є безліч на світі незнаних стежок, Чужих, невідомих мелодій. Місця є, де завжди цвістиме бузок. Нові, неймовірні пригоди…
-----------------------------------------
Ти поруч зі мною на даний момент, І більше нічого не треба. Ти сонцем наповнюєш кожен куплет, Очима кольору неба.
З тобою нестримно радію життю, Неначе маленька дитина. Дивуюсь швидкому серцебиттю, Коли червоніє калина...
----------------------------------------
Що би не сталось на білому світі, Я буду поруч завждИ. В час, коли тільки-но сонце в зеніті, В небі мої сліди.
Я стану янголом-охоронцем, Веселкою після дощу. Ти тільки відчинеш своє віконце. Я птахом у мить прилечу.
------------------------------------
Коли немає серця в грудях, А в голові гуляє вітер. Як віднайти надію в людях? Як будувати слово з літер?
------------------------------
Прокинуся на зорІ Мерщій на дільницю. Там, немов на вівтарі, Виборча світлиця.
ВізьмУ в руки бюлетень, Проти кандита. Птичку вставлю, як олень І підУ до хати.
---------------------------------
Не назову себе поетом, Проте пишу я для людей Оці прості рядки й куплети, Живу у пошуках ідей...
Тепер малюю я портрети Та тільки словом і пером Мої слова з думок не стерти Навіки вашим став рабом
Я став художником без жанру Мій натюрморт розтопить лід Пейзаж сумний у світлих барвах Фарбує цей казковий світ...
Малюю щастя пензлем правди Шукаю радість і біду Настане час і я піду Щоб повернутися назАвжди...
--------------------------------------
Я йду, щоб повернутись незабаром, Із попелу невіданих світів. У далечінь незнаним тротуаром, Захоплений колискою вітрів.
Я йду, щоб повернутись незабаром, Із попелу змарнованих життів. Не хочу бути я живим товаром, В міцних руках усміхнених катів.
Я йду, щоб повернутись незабаром, Із попелу прихованих надій. Роки прожив, надіюся, недаром, У пошуках нескорених стихій...
