Меню сайту
Категорії розділу
Вільна творчість [7]
Для розміщення публікацій поза конкурсами, для тих, хто просто бажає ознайомити спільноту зі своєю творчістю
Журналістська робота [13]
есе, нарис, інтерв`ю
Літературний твір [70]
новела, оповідання, гумореска, оригінальний жанр
Словосвіт - 1 [60]
Конкурс Словосвіт
Конкурс літературної творчості «Словосвіт»
Контролюймо владу!
Про моніторинг міської ради
Друзі сайту
СтрийПорт - каталог сайтів Стрийщини
Форма входу
Помилкам бій!
  Знайшли помилку?
 Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!

(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)

  Система Orphus
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Конкурсні роботи
Головна » Статті » Словосвіт - 1

Я, я…ні, не я
       Він сидів на колінах, на вологій, навіть дуже мокрій від холодно-крижаного дощу землі. По його обличчю стікали краплі, зісковзали сніжини, сповзали криги, покотився град.
        Пісок перемішався з бурим ґрунтом, і було болото. Його коліна загрузли, думки також втопилися в мулі. А цей вбитий, знищений, пристрелений журбою звів очі… додолу, не знаю, чому не до неба. І саме так, а не інакше він молився. Прохав, благав і плакав, як мале дитя. І ніхто не міг піднести його до неба, не міг висушити його сліз. Вони лилися. І все, просто лилися. Сьогодні він не бачив надії, не бачив голубів, не бачив берегів.
        Почорнілі від горя очі, розширені, як крони дерев, капіляри виривалися, хотіли сплестись із хмарами і потягнути кудись за небокрай. Чорні ворони поїли, просто нагло «зжерли» моїх білих, світлих, ясних і чудних голубів. Не стало у мене нічого, не стало. Я порожній. Я, я….ні, не я.
       Я був дуже емоційним, дуже збудженим від злості, моє серце не було моїм. Воно було залізним, воно було від робота і світилося не моїми кольоровими ліхтариками. Мій дух… а що мій дух, коли нема мого серця. А той клятий дух змушував мене не жити, а страждати. Він хотів, щоб мене боліло. Сьогодні не було кому вклонитись. Сьогодні я був людиною без даху, без нічого. Я навіть не мав свого сміху, я був беззахисним дитям, я плакав, я несамовито ревів гіркими, знову не моїми слізьми.
        Він міцно стиснув… те болото своїми руками, наче душив, гасив вогонь у серці. Йому сьогодні не подобались щасливі води, вони ганебно і пафосно шуміли, вони гуркотіли, як залізні танки…
       Все я більше не можу, я знову не я…
Я порожній крик…
Я дитячий крик…
Я милий крик…
Категорія: Словосвіт - 1 | Додав: Адмін (16.11.2011) | Автор: GOI16
Переглядів: 350 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 3.5/22
Всього коментарів: 1
1  
2-ге місце в номінації "Мала літературна форма".
(Я дав би перше...)

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Продам
Продам під спил горіх, яблуню та ін. дерева http://nazarenko.ucoz.ua/blog/prodam_gorikh/2017-06-01-16

Продам під спил горіх, яблуню та ін. дерева http://nazarenko.ucoz.ua/blog/prodam_gorikh/2017-06-01-16

Випадкове фото
Пошук
Останні коментарі
 
 
Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz