Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Якби в мене спитали, чи хочу я жити на Україні? І якби ще додали: в що віриш, що гріє? Скільки в тебе добра у серці нетліннім? Чи горить безсоромно, чи за кожну дитину обливається кров’ю, За те, щоб була щаслива?..
Потрібно присісти: дійсно, з якого ми тіста? Навіщо я тут і чи мила та пісня мені солов’їна ? Чи шепочуть гаї про любов у долині? Чи у душах в нас досі червоніє калина? Хто там з ними, хто з нами? Ким будем - Ангелами?.. Ні, наземні ми стали поміж сотень скандалів. Що ж буде з нами далі не знає жоден з каналів. Щастя де? Де фінали епічних баталій, Де козацький наш дух?.. Залегко ми це віддали, й що б не сталось, вставали Тоді…Зараз мало Відданості спільній справі. Голів у нас мало, всім лише капітали. А Бог у вас де? Над ліжком у спальні? Питання, питання…звідки взялись нахабні? Нащо відповіді і північні зривання? Правди хочем. Волання закривавлюють очі, А вони вверх по трупах владу й славу волочать… В них забруднені руки, яким пекло шепоче: «Оббери, обмани, в муки всіх заволочим! Бо ви навчені красти у людей їхнє щастя!» Де путь та, де? Де біле? Де кінець вашій власті? - Демонічні думки і зло у душах династій. Тиха злість хоче волі, та кричать лиш слабкі Я помовчу ще трохи, посиджу ще на дні. Ви безликі, бо маски у вас не одні, - Їх мільйони, а ви все ж бездольні, сумні. Ви бездомні , хоч бачите інших в вікні. Де Вкраїна? - На карті? А має бути в душі! Тиха злість хоче волі, хоч і біль у мені Я помовчу ще трохи, посиджу ще на дні. Де всі цінності, що берегли так невтомно? Де ідея, де ціль, де схилили чоло? Де ви впали під словом й забруднили коліно? Де цілуєте перстень і де зло вас знайшло? Вам боротись потрібно, а не служити уклінно. Знати треба усім, що чекає на вас: Найчесніший народ, бо між душ ваших світло… То чому тонем ми в темноті ницих фраз? Суддями нареклися, бо забули про всіх, Бо забули, ким були й розуміли, що гріх Безупинна причина берегтися калік, Які вже у полоні, звідки ти ледве втік. Та все ж лишилась краса і зберегли ми ще віру, І ось – уклін небесам, він не лукавий а щирий, Він донесе усе те, що в глибині хоронили, І ми знайдемо той шлях, який встелила офіра! Будемо йти лиш вперед, бо саме там наша доля! Ми не повернем назад і всіх зігрієм любов’ю! І з кожним кроком до бою будем завжди готові, І стане кожен героєм на безмежному полі… Так, я хочу прожити все життя на Вкраїні, Бо вона - те, у що вірю, і більш за все мене гріє Щире слово, промовлене тим українцем, Який знає, що зможем відбудувать по цеглинці Усі втрати, в які завели не ті люди, Бо добре серце у нас…і ще добрішими будем, Бо ми – майбутнє, єдині, ми – найчесніший народ! Й запалим в кожній дитині гасло: «Я – патріот!»
