Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Місто-красень з року в рік Ти проводиш часу лік, Та, здається, не старієш, Процвітаєш, молодієш. Ярина Добродій
Все в житті починається з малого... І колись наша річка почала свій довгий шлях з маленького струмочка, який бере свій початок аж у Високих Бескидах. Біжить собі потічок, спішить, дзюрчить, ніби хоче вирватися з затиснених гірських ущелин. І чим нижче спускається, тим більше розливається, виграє на сонці яскравими промінчиками, ніби сміється. І тільки в передгір'ї Карпат, на рівнині, широко розливається і несе свої води більш спокійно і якось величаво. "Ось! Дивіться яка я гарна, простора і прозора, кожний камінчик видно і всякої риби. Я пливу, шукаю людей, бо я їм потрібна, моя енергія, сила і люди потрібні мені". Мабуть, так народжувалась річка Стрий, іменем якої називається наше місто. Стрімка, бистра — такий гірський характер річки, можливо, звідси походить її назва. В теплі погожі літні дні пливе спокійно і лагідно через ліси, поля і луги. І тільки весною, коли все пробуджується і сонечко починає пригрівати, тануть сніги і води спливають в долину. Тоді в ріку вливаються багато струмочків, які наповнюють її водами, вона ніби сердиться, стає мутна, шипить, клекоче, піниться, стає грізна і невладна. Ріка виходить з берегів, бо їй потрібна воля. Її розбурхані хвилі все змітають на своєму шляху, а може вона просто спішить поєднатися з братом Дністром. А людина теж шукає, чекає благ від природи. Господь все створив в гармонії людини та природи для їхнього добра і взаємності. Так починалися перші поселення людей на лівому березі річки. Так започатковувалось місто Стрий. Багата, цікава і своєрідна історія міста. Більш як 650 років налічується місту . За цей час історія збагачувалась і зростала. Як мінявся характер ріки, так мінялося місто Стрий. Мінялись влади, часи, життя прогресувало, а з ним і людство. Перші поселення займалися землеробством, скотарством, гончарством, дрібним виробництвом. У 1772—1918 рр. Стрий входив до складу володінь Габсбургів (з 1804 р. — Австрійська Імперія) і був центром округу, пізніше — повітовим містом і осідком округового суду. Змінилась архітектура забудов, почала зростати інтелігенція. Багато української молоді навчалися у Римі і фінансував навчання граф Митрополит Андрей Шептицький. За радянських часів активно розвивається промисловість міста, зростає кількість мешканців. Докорінно змінюється національний склад населення: станом на 1959 рік 68% українців, 30% росіян, 2% інших національностей. Багато українців з Надсяння і Лемківщини, виселених з рідних земель польською владою, залишилися проживати у Стрию. Майже все польське населення було виселене із міста і депортоване у Східну Польщу. Зменшилася частка євреїв. До міста починається інтенсивний приплив російського населення. Стрий став значним промисловим центром Західної України. В 1961 році в місті діяло 22 підприємства. Найстаріші наші заводи це ВРЗ, Склозавод, взуттєва та суконна фабрики. Місто Стрий завдяки своєму географічному положенню стало одним з найголовніших вузлів України. Його залізні дороги якраз і з'єднують нас з Європою уже дуже давно. Я горджусь своїм містом, річкою, яка в спекотне літо радує нас своєю прохолодою. Її мелодія нагадує нам далеке минуле і народження. Я вдячна маленькому струмочку, який породив річку Стрий і місто, яке з кожним роком все процвітає і красивіє. З нашого краю походять такі визначні діячі, як Степан Бандера, Євген Олесницький, Філарет Колесса, Остап Нижанківський, Нестор Нижанківський, Олекса Бобикевич, Іванна Біберович. Степан Бандера — український політичний діяч, ідеолог українського націоналiстичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б. Він зробив надзвичайно багато не тільки для Стрия, а й для України. Степан боровся за її незалежність. Ми вдячні йому, за те, що він добився свого і дозволив процвітати нашій Україні ще багато-багато років на радість, на щастя, на щасливу долю. Євген Олесницький — український громадсько-політичний діяч, правник, економіст, публіцист, перекладач. Один із організаторів Стрийської "Просвіти”. Активний діяч товариств "Підгірська Рада”, міщанська бесіда "Руське касино”. Засновник "Каси задаткової” та "Краєвого Молочарського Союзу” в Стрию, ініціатор будівництва Народного Дому. Філарет Колесса — етнограф, фольклорист, композитор, музикознавець і літературознавець. Дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка (з 1909), ВУАН (з 1929). Пізніше професор Львівського державного університету. Основоположник українського етнографічного музикознавства. У своїх працях досліджував походження і розвиток української народної творчості. Автор хорових творів "Вулиця”, "Обжинки”, "Гагалки”. Остап Нижанківський — композитор, диригент, громадський діяч, автор дуже популярних донині хорових творів, сольних ансамблів на слова українських поетів, багатьох хорових творів, обробок народних пісень. Парох Бережан, а пізніше сіл Нежухів, Завадів, Голобутів. Організував відомі на всю Галичину хори "Боян”, "Стрийський Боян”. Найбільш відомі його хорові твори "Гуляли”, "З Окрушків”. Один із засновників галицької кооперації, зокрема "Маслосоюзу”. У 1918-1919 роках, в часи ЗУНРу, - голова повітової Ради в Стрию, організатор будівництва Народного Дому. Нестор Нижанківський — український композитор, піаніст і музичний критик. Син Остапа Йосиповича Нижанківського. Учасник визвольних змагань українського народу в лавах УГА. Автор українських романсів "Не співай по мені”, "Снишся мені”, фортепіанних п'єс для дітей, хорових творів "Засумуй трембіто”, "Похоронний марш” (присвячений С. Петлюрі). Олекса Бобикевич — священик УГКЦ, український письменник, діяч партії народовців. Автор віршів, оповідань публіцистичних статей, а також поеми "В небі”, комедії "Настоящі”. Брав участь в організації та роботі громадських товариств "Стрийський Боян”, "Міщанська бесіда”, в будівництві Народного Дому в Стрию. Іванна Біберович — відома галицька актриса. З чотирнадцятилітнього віку виступає в складі українського галицького театру Т. Романович. Створила чудові жіночі образи в п'єсах Карпенка-Карого, Старицького, Шевченка. Дружина Івана Біберовича, актора, режисера, тетрального діяча. Я радію, що живу на вулиці Грабця, названа іменем Омеляна Грабця, полковника та командира УПА-групи, генеральної округи ОУН на східноукраїнських землях. Це були молоді хлопці і дівчата, які боролись за своє визволення від комуно-більшовицького, німецького, польського поневолення. Вони боролись за вільну Україну, самостійну державу. В такій Україні я народилась, у славному місті з якого вийшло багато визначних людей, провідників націй, вчених, діячів культури та мистецтва. Своєю працею, розумом збагатили наш край і місто славою та гордістю. Проходять роки і я живу в надії, що життя моє, нашої молоді, нашого народу стане прекрасним, завдяки наполегливій праці цих людей, які жили і боролись, і які зараз живуть та трудяться на благо нашого міста.
)))
