Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Осінь… Маленька сіра вулиця… Гріли лиш палаючі листки, що падали з
дерев, підхоплені холодними поривами вітру. Навколо у повітрі висли
жовто-сірі градації з помаранчевими намистами … Ілюзія? Хах, певно так,
адже запал, цей дикий невловимий запал палаючих листів натовп бездумно
втоптує у брудний асфальт своїми синтетичними підошвами лишаючи
двозначні числа, які згодом, на фініші намалюють восьмизначні. І ніби й
дивляться вниз, на них, листи ось-ось згаснуть, натовп бачить, знає,
такого більше не буде, та погляд свердлить глибше, або ж не долітає, чи
взагалі малює перед очима паперові погоні…
Ось пролетіла одна тінь: молода, повна сил, вона несла у руках зламаний
компас, гучно говорила, проте ці грубі, неотесані фрази, бездумні, її
порожні очі за звичкою не помічають, не бачать далі сіро-кольорових
реклам, хвора собою, невиліковна, синтетична… На проти стояла ще одна
тінь, він чекав приїзду перевізника натовпу, він купляв обгортку
попередньої, яка ось-ось пролетить повз нього, не цікавив вміст
емульгаторів, та регуляторів на одиницю справжнього, яскрава обгортка
продавала і продавала безвідмовно. Усі гвинтики підкорялись інстинкту,
їхній такт диктувала біологія, так бездумно, солодко, хибно… Хід його
заржавілого механізму перервав дзвінок апарату, ось з його вуст
посипались гральні кубики, випала «6:6», ні примарилось, йому весь час
випадала грань без чисел… В’їдливо за ним спостерігала старенька тінь,
яка так палко ненавиділа це, ще зелене покоління, її ненависть була
мальована, вбита в голову сюжетами з тіньових пристроїв, вся і все, в
кожному сантиметрі вона вбачала: вбивство, страх, муки, насилля, хоча
вірила у вищі сили, проте ікони у її домі було написано аквареллю, так
невпевнено, блідо…
Натовп.. Маленька сіра вулиця… Ні, воно не згасне, воно буде жевріти,
доки хоч кілька людей усвідомлює їхню цінність, його не втопчуть у
землю, це палаюче листя, колись воно розгориться і запалить у душах
сірих тіней вогонь, дикий нестримний вогонь, воно запалить натовп…
Дякую, хоча дуже сумніваюсь, що краща 
