Меню сайту
Категорії розділу
Вільна творчість [7]
Для розміщення публікацій поза конкурсами, для тих, хто просто бажає ознайомити спільноту зі своєю творчістю
Журналістська робота [13]
есе, нарис, інтерв`ю
Літературний твір [70]
новела, оповідання, гумореска, оригінальний жанр
Словосвіт - 1 [60]
Конкурс Словосвіт
Конкурс літературної творчості «Словосвіт»
Контролюймо владу!
Про моніторинг міської ради
Друзі сайту
СтрийПорт - каталог сайтів Стрийщини
Форма входу
Помилкам бій!
  Знайшли помилку?
 Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!

(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)

  Система Orphus
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Конкурсні роботи
Головна » Статті » Вільна творчість

Два записи зі щоденника !!!
Два записи зі щоденника*

12.VI.<1880>, Стрий
Тяжко йшов етапом із Коломиї до Нагуєвичів. Вели жандарми, ніби якогось лютого злочинця, із закованими у ланци руками.
На вокзалі у Стрию стислося серце. Згадав свої гостини у пароха о. Лева Шанкоаського. А мандрівки селами Дуліби, Любінці, Гірне, Труханів, Грабівці, Голобутів … Моє зелене Підгір’я, повне живучої краси, як я люблю тебе!
На дворищі Стрийського магістрату, коло стайні, в котрій тримають коней, у брудній цюпі знайшлося місце, де моє струджене тіло хоч трохи спочине…
У вікно зазирає світанок – і оживає надія. А може, знімуть ланци, скинуть тягар людської осуди – і воля?
О серце! Як живо ти б’єшся у груди…
О люди! Я ваш брат, для вас рад жити…
О воле! Ти мені шепнула слово –
І я підіймаюсь наново!

* * *
Ти знов оживаєш, надіє!
Світліє душа, молодіє…
І серце живіше б'є в груди…
О серце! О воле! О люди!
До мої тюрми пораненько
Застукала воля легенько:
"Встань, сину, вже день далі буде!.."
О воле! О серце! О люде!
О воленько-мати, єдина,
Завчасно збудила ти сина, —
Тягар ще лежить ми на груди…
О серце! О воле! О люди!
Тягар той ми віддих спирає,
А руки ланцюг ми тримає, —
Тягар се людської осуди…
О воле! О серце! О люди!
Но воля лиш шепнула слово,
І я підіймаюсь наново, —
Проч пута й тяжкі пересуди!
О воле! О серце! О люди!
12/VI. Стрий

13 іюня 1880, Стрий
На якийсь час дозволили побути коло хвиль Стрийської ріки. Гірська зимна вода освіжає дух і волю, додає сили… Хвиля за хвилею плюскоче коло моїх босих зранених ніг.
Спинився, слухаю. Слухаю хвилі, легіт вітру… і самого себе:
- Що твоє життя?
- Човен у плюскоті хвиль.
- Куди пливеш?
- Серед бур, скель і штормів до своєї цілі.
- Чи вцілієш?
- Бог один знає… Може вітер і хвиля на дно потопити…
- Що ж тут думаєш?
- Не один чоловік утонув, та не один і повернув – і дійшов до пристані, якщо мав ціль.
- То шукаєш цілі чи вже знайшов її?
- Життя - боротьба. Треба плисти!

ЧОВЕН
Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,
Мов диття , цікава, шепче і розпитує вона:
"Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки і куди пливеш?
І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?
І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:
"Відки взявся я — не знаю; чим прийдеться закінчить
Біг мій вічний — тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,
Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.
Хвилі — то життя, то гріб мій, пестощі і смерть моя;
Понад власним гробом вічно ховзаюсь тривожно я.
Поки лиш живу правдиво, поки гріб той підо мнов:
Вітер гонить, хвиля ломить — і я вже на дно пішов.
Що ж тут думать, що тужити, що питатися про ціль!
Нині жити, завтра гнити, нині страх, а завтра біль.
Кажуть, що природа — мати нас держить, як їм там тре,
А в кінці мене цілого знов до себе відбере.
Що ж тут думати? Тримає,то тримає, а візьме,
То візьме — ні в сім, ні в тому не питатиме мене.
Непогідний, несвобідний день мій, вік мій: жий чи гинь —
Все одно! Шукати цілі? Вік борись, плисти не кинь!"
Хвиля весело плюскоче та леститься до човна,
Ніжна, мов дитина, шепче і пришіптує вона:
"Човне-брате, втіх шукати серед смерті, верх могил —
Се ж не горе! Глянь на море, кілько тут несесь вітрил!
Не один втонув тут човен, та не кождий же втонув;
Хоч би й дев'ять не вернуло, то десятий повернув
І дійшов же до пристані. Та ніде той не дійде,
Хто не має цілі. Човен, як пливеш, то знай же, де!
Таж не все бурхає море, тихеє бува частіш.
Таж і в бурю не всі човни гинуть — тим ся ти потіш!
А хто знає, може, в бурю іменно спасешся ти!
Може, іменно тобі ся вдасть до цілі доплисти!"
Стрий, 13 іюня 1880
*Насправді І.Франко не вів щоденника. Це витвір уяви автора.
Суховерська Марія, 9а клас СЗШ №3
Категорія: Вільна творчість | Додав: sukhoverskamari (08.09.2016) | Автор: mary2001
Переглядів: 39 | Теги: #словосвіт3 #mary2001 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Продам
Продам під спил горіх, яблуню та ін. дерева http://nazarenko.ucoz.ua/blog/prodam_gorikh/2017-06-01-16

Продам під спил горіх, яблуню та ін. дерева http://nazarenko.ucoz.ua/blog/prodam_gorikh/2017-06-01-16

Випадкове фото
Пошук
Останні коментарі
 
 
Copyright MyCorp © 2017
Створити безкоштовний сайт на uCoz