Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Текстовка на акцію Шановні стрияни та гості міста! Сьогоднішньою акцією ми хочемо привернути увагу до неприпустимої ситуації, що склалася у ставленні широких кіл громадськості, представників історичної думки та журналістів до одного з найважливіших історичних фактів становлення Державного Прапору, а саме – факту його підняття вперше в Україні над будинком Стрийської міської ради 14.03.1990 року. Про цю подію нічого не знають не лише в Україні, в переважній більшості вже й мешканці нашого міста почали забувати про честь першопрохідництва, яка належить Стрию. І це в той час, коли про цю подію мав би бути рядок в шкільних підручниках по історії, новини 14-го березня мали б розпочинатися зі слів: «Цього дня, вперше в Україні, в м. Стрию, 1990 року, офіційно піднято синьо-жовтий прапор над органом влади – міською радою Стрия. З цього місця і з цього дня розпочалася переможна хода національної символіки по Україні, 23.03.90 – прапор піднято над Тернопільською міськрадою, 02.04.90 – над Дрогобицькою, 03.04.90 – Львівською і 08.04.90 – над Івано-Франківською. 24.07.90 – над Київською і 04.09.91 – над Верховною Радою України». В цей день нам слід згадати, за яких обставин було піднято національний стяг. Вже 11 березня 1990 року в Стрию відбувся багатотисячний мітинг під національною символікою, головним питанням якого стояло негайне встановлення синьо-жовтого прапору над міською радою. Однак з підняттям вирішили зачекати до офіційного рішення органу влади, і 14.03.90 виконком, під головуванням Матійціва проголосував за підняття прапора. Тисячі стриян гучно вітали цю подію, честь вивісити прапор доручили Ботвину Богдану, Галецькому Оресту, Бичку Василю та Бойку Олегу. З цього дня наш прапор незмінно майорить над головною владною установою міста. В честь цього дня ми вирішили провести цю акцію – привезти до Стрия і розгорнути найбільший у світі Державний Прапор України. Цей прапор, який має розмір в половину футбольного поля, пошитий 23.08.2007 р. вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою. З часу свого пошиття прапор мав надзвичайно цікаву історію. Вперше його розгорнуто в день пошиття у Донецьку. З 19.09.2007 по 29.09.2007 прапор здійснив «всеукраїнський тур» по всіх обласних центрах України. Такі «подорожі» цього прапора стали традиційними, і з того часу він не раз відвідував обласні центри. Побував прапор і в інших визначних місцях, його розгортали під Крутами, Берестечком, на Говерлі, в Каневі, Хусті, Конотопі, Батурині. З 14-го по 25-те листопада 2011 прапор мандрує останнім шляхом Кобзаря від Глухова до Канева. Після того, як цей прапор мав дотичність до сотень тисяч позитивно налаштованих людей, побував у стількох сакральних місцях України (Батурин, Берестечко, Говерла, Канів, Крути...) він став потужно зарядженим мало що не магічною енергією. І, до речі, це засвідчується у багатьох інтернет-джерелах. Люди отримують задоволення від контакту з цією, вже можна без перебільшення стверджувати, реліквією. Не виключено, що він володіє і цілющими властивостями (але лише стосовно справжніх патріотів України). Тож запрошуємо всіх торкнутися цієї реліквії, прийняти участь в його розгортанні та отримати все можливе задоволення від участі в нашій світлій акції. Також хочемо наголосити, що подальше ігнорування офіційною владою міста цієї визначної дати не сприяє популяризації Стрия. Тож наполягаємо на необхідності повернутися ще раз до питання запровадження щорічного свята «День звитяги Стрия» 14 березня (як це, для прикладу, встановлено в Києві 24 липня та Житомирі 13 червня). Акція організована Спілкою громадських організацій «Новий Стрий» та Стрийським міським осередком УНП. Короткі оголошення на інші сайти Найбільший в світі прапор України розгорнуть 14 березня в Стрию. 14 березня 2012 в Стрию буде проведено акцію по розгортанню найбільшого у світі прапору України. Не проґавте момент, коли ще в житті Вам випаде можливість стати співучасником подібного дійства та доторкнутися до справжньої реліквії України! Цей прапор, який має розмір в половину футбольного поля, пошитий 23.08.2007 р. вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою. З часу свого пошиття прапор мав надзвичайно цікаву історію. Вперше його розгорнуто в день пошиття у Донецьку. З 19.09.2007 по 29.09.2007 прапор здійснив «всеукраїнський тур» по всіх обласних центрах України. Такі «подорожі» цього прапора стали традиційними, і з того часу він не раз відвідував обласні центри. Побував прапор і в інших визначних місцях. Після того, як цей прапор мав дотичність до сотень тисяч позитивно налаштованих людей, побував у стількох сакральних місцях України (Батурин, Берестечко, Говерла, Канів, Крути...) він став потужно зарядженим мало що не магічною енергією. І, до речі, це засвідчується у багатьох інтернет-джерелах. Люди отримують задоволення від контакту з цією, вже можна без перебільшення стверджувати, реліквією. Не виключено, що він володіє і цілющими властивостями (але лише стосовно справжніх патріотів України). Тож запрошуємо всіх торкнутися цієї реліквії, прийняти участь в його розгортанні та отримати все можливе задоволення від участі в цій світлій акції. Акція почнеться о 15-й з пішого походу від перехрестя вулиць Зеленої та Нижанківського до майдану Незалежності. Не забудьте прихопити з собою фотокамери щоб зафіксувати свою участь в цій історичній події. Детальніше про акцію – на сайті СГО «Новий Стрий»: http://novyi-stryi.at.ua/ Прийди і долучись! Текст стрічки (+ на статуси в однокласниках, фейсбуці, вконтакті) Найбільший в світі прапор України розгорнуть 14 березня в Стрию. Акція почнеться о 15-й з пішого походу від перехрестя вулиць Зеленої та Нижанківського до майдану Незалежності. Деталі на сайті СГО «Новий Стрий» www. novyi-stryi.at.ua Текст на афішу 14 березня 2012 в Стрию буде проведено акцію по розгортанню найбільшого у світі прапору України. Не проґавте момент, коли ще в житті Вам випаде можливість стати співучасником подібного дійства та доторкнутися до справжньої реліквії України! Прапор мав дотичність до сотень тисяч позитивно налаштованих людей, побував у сакральних місцях України (Батурин, Берестечко, Говерла, Канів, Крути...) і став потужно зарядженим мало що не магічною енергією. Не виключено, що він володіє і цілющими властивостями (але лише стосовно справжніх патріотів України). Не забудьте прихопити з собою фотокамери щоб зафіксувати свою участь в цій історичній події. Акція почнеться о 15-й з пішого походу від перехрестя вулиць Зеленої та Нижанківського до майдану Незалежності Детальніше про акцію – на сайті СГО «Новий Стрий»: http://novyi-stryi.at.ua/ Прийди і долучись!
Текст на флаєри 14 березня 2012 в Стрию буде проведено акцію по розгортанню найбільшого у світі прапору України. Не проґавте момент, коли ще в житті Вам випаде можливість стати співучасником подібного дійства та доторкнутися до справжньої реліквії України! Цей прапор, який має розмір в половину футбольного поля, пошитий 23.08.2007 р. вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою. Після того, як цей прапор мав дотичність до сотень тисяч позитивно налаштованих людей, побував у стількох сакральних місцях України (Батурин, Берестечко, Говерла, Канів, Крути...) він став потужно зарядженим мало що не магічною енергією. Люди отримують задоволення від контакту з цією, вже можна без перебільшення стверджувати, реліквією. Не виключено, що він володіє і цілющими властивостями (але лише стосовно справжніх патріотів України). Тож запрошуємо всіх торкнутися цієї реліквії, прийняти участь в його розгортанні та отримати все можливе задоволення від участі в цій світлій акції. Акція почнеться о 15-й з пішого походу від перехрестя вулиць Зеленої та Нижанківського до майдану Незалежності Не забудьте прихопити з собою фотокамери щоб зафіксувати свою участь в цій історичній події. Детальніше про акцію – на сайті СГО «Новий Стрий»: http://novyi-stryi.at.ua/ Прийди і долучись!
Матеріал для «прапорного» уроку Сьогодні ми святкуємо 22-й рік з того дня, як над Стрийською міськрадою замайорів наш прапор. Стрияни шанують цю дату, на її 5-річний ювілей навіть було випущено спеціальний конверт з відповідним штемпелем, а на будинку міської ради висить меморіальна дошка. На штемпелі написано «*СТРИЙ* Вперше на Україні 14 березня 1990 року піднято національний прапор». В чому значення цієї дати? Невже дійсно, до 14 березня 1990 року ніхто на Україні не піднімав національного прапора? Спробуємо розібратися в цих питаннях. Підняття прапора – символа твоєї держави, є взагалі, в принципі, хвилюючим моментом. Що це таке, може зрозуміти тільки той, хто це колись робив. Явище з розряду – «не спробував – не зрозумієш». Якщо вам колись просто доручали нести прапор, то ви вже можете отримати певне уявлення про відповідні почуття. Однак ці почуття не можуть передати вражень, які відчували люди тоді. Зараз нам вже звично спостерігати, як постійно висять синьо-жовті стяги над державними установами, як їх розвішують по святкових днях. Це видається нам само-собою зрозумілим та особливих почуттів не викликає. А в 1990 році люди знали, що за вивішування такого прапора можна потрапити до в’язниці. Тож тоді не те що піднімати чи нести, навіть просто бачити, як піднімають символ волі української нації, вже викликало хвилю буремних почуттів. Люди просто плакали, спостерігаючи цю картину. Нижче будуть наведені уривки з книги Михайла Мандрика «Стрийщина: шлях до волі», в яких описуються моменти піднесення прапору, та супутні почуття людей. Однак чому на конверті написано, що прапор піднято вперше на Україні 14.03.90? Адже спроби підняти прапор були задовго до цієї дати. Згадаємо, хоча б, про деякі найгучніші випадки. 1958 року у селі Вербиця Ходорівського району Львівщини виникла підпільна група, члени якої по ночах вивішували національні прапори та поширювали антирадянські листівки. 1962 року керівника групи Федора Проціва засудили до розстрілу, а ще шістьом підпільникам "впаяли" від 8 до 15 років позбавлення волі. 1 травня 1966 року близько сьомої години ранку черговий Київського полiтехнiчного iнституту йшов по Брест-Литовському шосе. Днем ранiше, готуючись до святкування Дня мiжнародної солiдарностi трудящих, вiн розвiшував прапори i транспаранти на вулицях мiста. Закрiпили червоний прапор i на даху будинку Київського iнституту народного господарства. Отже, черговий оглядав будинки. Раптом щось рiзнуло очi. В загальнiй масi червоних прапорiв промайнули iншi кольори. На будинку Київського наргоспу замiсть звичайного для того часу червоного полотнища майорiв жовто-блакитний прапор. Цей прапор вивісили два, молоді тоді, хлопці. Москаленко Георгiй Митрофанович. 1938 року народження. Одесит. Батько - портовий робiтник, мати - куховарка. 1955 року переїхав у Київ, де жив у гуртожитку. Працював слюсарем. Учився в Київському iнститутi народного господарства на вечiрньому вiддiленнi. Кукса Вiктор Iванович. 1940 року народження. Родом з села Саварка Богуславского району Київської областi. Батько - голова сiльради, у роки вiйни - радянський пiдпiльник. Закiнчивши школу, переїхав у Київ, де жив у гуртожитку. Пiсля повернення з армiї пiшов працювати будiвельником. Прапор зшили руками з двох жiночих шарфIв. Тризуб, що був посерединi, вирiзаний з чорної саржi. Пiд ним виведений чорнилом напис "Ще не вмерла Україна, ще iї не вбито.... ДПУ». Пошуки винних тривали майже рiк. I от 21 лютого 1967 року проведено арешти. Кримiнальну справу за № 12 порушили "за фактом вивiшування в нiч на 1 травня 1966 року прапора українських буржуазних нацiоналiстiв на даху будинку Київського iнституту народного господарства". Розслiдували цю справу не один мiсяць. Вирок винесли на закритому засiданнi суду, яке тривало три години. Отже, Георгiя Москаленка i Вiктора Куксу звинуватили не лише у страшному, на думку держави, злочинi - "антирадянськiй агiтацiї та пропагандi" - це стаття 62 Кримiнального кодексу УРСР, а й у носiннi та виготовленнi холодної i вогнепальної зброї - стаття 222. Георгiй Москаленко був засуджений до трьох, Вiктор Кукса - до двох рокiв позбавлення волi у виправних колонiях суворого режиму для особливо небезпечних державних злочинцiв. Пiсля суду друзiв разом вiдправили в Мордовiю. В 1994 року, вiдповiдно до Закону про реабiлiтацiю жертв полiтичних репресiй, Верховний Суд України зняв судимiсть з Москаленка i Кукси. Але лише по першiй частинi обвинувачення - в "антирадянськiй агiтацiї i пропагандi". Друга частина вироку "про носiння i виготовлення зброї" залишилася. Наближався День 55-ї річниці проголошення самостійності Української Держави і юнаки з села Росохач Чортківського району Тернопільської області Володимир та Микола Мармуси, М.Слободян, П.Винничук, А.Кравець, П.Вітів, С.Сапеляк, М.Лисий, (яким тді було від 20 до 30 років) провели політичну акцію, присвячену цій знаменній даті, аби продемонструвати радянській владі, що Україна бореться і не всі сидять по тюрмах. Щоб надати цій події урочистості, підняли над Чортковом жовто-блакитні прапори і розклеїли листівки такого змісту: „Дорогі товариші! Сьогодні минає 55 років, коли в Києві четвертим Універсалом Центральної Ради було проголошено Україну незалежною державою. Ця подія продемонструвала волю народу, його споконвічне прагнення до незалежності. Та радянська (офіційна) історіографія намагається сьогодні зобразити цей акт в очах нашого покоління антинародним, який нібито суперечить волі українського народу. Це перекручення історичної дійсності викриває прогресивна громадськість і засуджує кожний, кому дорогі інтереси нації, кожний, у кого горить національне почуття. Дорогі товариші! Гідно зустрінемо цю знаменну дату, яка по праву вважається нашим національним святом. Будьмо активними прихильниками національного руху. Хай живе вільна Україна!". Так в неділю, 21 січня, 1973 року над Чортковом замайоріли 4 жовто-блакитні знамена, а 22 січня з даного приводу вже була порушена кримінальна справа. У народ пішла крилата фраза сторожа кінотеатру, над яким вивісили один із прапорів: "Увечері дивлюся - ваш прапор, а рано дивлюся - наш прапор". Виявити учасників акції виявилося не складно. Вирок не забарився. На попередньому слідстві і в часі суду усі підсудні повністю визнали свою провину у розповсюдженні 19 антирадянських листівок і вивішуванні чотирьох націоналістичних прапорів 21 січня 1973 року у місті Чорткові та підтвердили обставини вчинення даного злочину. Тому 24 вересня 1973 року у закритому судовому засіданні Тернопільський обласний суд установив: „Покаранням усім підсудним з врахуванням суспільної небезпеки їх злочинів слід обрати позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання - заслання і відбувати відповідно до ст.25 КК УРСР у виправно-трудовій колонії суворого режиму". Володимира Мармуса було засуджено на 6 років позбавлення волі у ВТК суворого режиму із засланням на 5 років, М.Мармуса та С.Сапеляка - на 5 років тюрми із засланням на 3 роки кожного, П.Винничука і В.Сеньківа - на 4 роки ВТК із засланням на 3 роки кожного, а М.Слободяна та А.Кравця - на 3 роки ВТК з засланням на 2 роки кожного. Вище описано три найвідоміші випадки. Однак, очевидно, що подібне траплялося час від часу по всій Україні. І нам, стриянам, за прикладом далеко ходити не треба. У листопаді 1961 року в селі Витвиця на Стрийщині міліціонер (!) Михайло Дяк таємно встановив український прапор. "Злочинця" тоді викрити не вдалося, і це надихнуло його однодумців на створення відомого в нашій історії "Українського Національного Фронту". Одним із його провідників згодом став не менш відомий Зіновій Красівський. УНФ досить активно діяв до 1967 року, після чого його члени опинились у радянських "виправних установах". У 1972 році, в селі Нижнє Синьовидне, біля школи, на трубі теж вивісили національне знамено. Трубу змастили «шмаром» щоб ускладнити можливість його зняття. Цього разу «органам» не вдалося відшукати винуватців, однак тепер імена цих сміливців можна оголосити (за їх згодою). Якщо когось цікавить – цією інформацією володіє Мирон Степанович Бальо, про якого ще піде мова нижче. Вище йшлося про спорадичні випадки вивішування національних прапорів. Ніхто не намагався їх використовувати відкрито, жоден прапор не висів довш як день і т.д. Ситуація змінилася у 1989 році. Люди відкрито ходили в походах та стояли на мітингах під національними прапорами. Коли і де вперше було відкрито піднесено національний прапор? Ну звісно – у Львові. На екологічному мітингу, на площі Ринок, 26 квітня 1989 року. В цьому мітингу також приймав участь тодішній перший секретар обкому КПРС Погребняк. Акція готувалася членами УГС. "Люди в цивільному" одразу рвонули "прєсєчь бєзобразіє", однак учасники мітингу їх не пропустили до прапороносця. У Стрию вперше відкрито підесено національні прапори майже через місяць – 21 травня 1989 року, на цвинтарі, при панахиді на могилах батьків кардинала Любачівського. Ось як описує цей момент Михайло Мандрик в книзі «Стрийщина: шлях до волі»: «Раптом у повітрі затріпотіли, як голуби крилами, синьо-жовті прапори. Звідки вони взялися? Тисячі очей були прикуті до рідних знамен, як загіпнотизовані. Боже! Що тут робилося! Люди зааплодували, хтось крикнув «слава!», всі раділи, сміялися, плакали, обнімалися… До сьогодні не можу забути: переді мною стояв вчитель історії Роман Грицай, і по його обличчі рясно текли сльози. Плакало більшість людей…». Перша масова маніфестація під національними прапорами відбулася 17 вересня 1989 року, коли люди пройшлися маршем через місто Львів. Що відрізняє ці випадки, від 14 березня 1990 року? Адже хронологічно вони відбулися раніше, то чому на пам’ятному конверті стоять слова «Вперше в Україні»? А справа тут в тому, що дійсно, багато речей при цій події пройшли вперше: 1) вперше прапор був вивішений над органом влади (ще радянським органом!); 2) таке вивішування було самою ж владою санкціоноване, прапор вивішувався офіційно; 3) прапор вивішувався раз і назавжди (саме з того часу і майорить він над міськрадою). Подібна акція має величезне моральне, юридичне та психологічне значення. Встановлюється символ, який засвідчує зміну влади. Коли брали рейхстаг і вивісили над ним прапор радянської окупації, бої по Берліну ще продовжувалися. Але вже висів символ перемоги, який демонстрував безглуздість подальшого спротиву. При втраті прапора військова частина, яка допустилася до цього, розпускається. Можна наводити і наводити приклади важливості «прапорного питання». Тому також важливим завжди є питання, а хто перший це зробив? Де точка початку переможного наступу? Хто кинув першу грудку, яка переросла у лавину? Де слід поставити монумент в славу цієї події? Яку дату оголосити святковою? І Стрий тут має право ображатися. Якщо перейтися по Інтернет – ресурсах, Ви ніде не зустрінете згадки, про те, що Стрий є піонером та авангардом прапороносців. Ось хронологічний перелік подібних випадків, які використовуються відповідними містами як офіційне обґрунтування нібито їх першопрохідництва, та деякі інші важливі дати в прапорному питанні. 23 березня 1990 року перша сесія Тернопільської міської Ради народних депутатів XXI скликання прийняла постанову про національну символіку, один із пунктів містив рішення про встановлення українського національного прапору на будівлі міської ради поруч з державним прапором УРСР. 2 квітня 1990 прапор офіційно підняли в Дрогобичі. 3 квітня 1990 Львівська міська рада прийняла ухвалу про використання синьо-жовтого прапора у Львові. Того ж дня він був встановлений на вежі львівської ратуші. 8 квітня 1990 року депутати Івано-Франківської обласної ради першого демократичного скликання прийняли рішення про встановлення синьо-жовтих прапорів над міською і обласною радою. 15 квітня 1990 р. прапор замайорів в Івано-Франківську над ратушею - однією з найвищих споруд Івано-Франківська. 28 квітня 1990 року аналогічні рішення були прийняті Львівською обласною Радою народних депутатів, важливо те, що з цього моменту національні прапори мали бути вивішені вже у всіх населених пунктах Львівської області, якщо до того сесії "місцевих рад ще "не здогадалися" цього зробити. 13 червня 1990 року - Житомир став першим за межами Галичини містом, де теж офіційно вивісили прапор. 24 липня 1990 — на флагшток перед будівлею Київської мерії був піднятий синьо-жовтий прапор, освячений у Софіївському соборі владикою Володимиром і настоятелем храму Бориса і Гліба Української автокефальної церкви отцем Юрієм. З того часу і по сьогодні в Києві цього дня на муніципальному рівні відзначається День Прапора. 23 серпня 1991 року — після провалу путчу в Москві — група народних депутатів внесла синьо-жовтий український прапор у сесійний зал Верховної Ради. Освячення Національного прапора було проведено священиком Петром Бойком (Петро Тодосьович Бойко). Наступного дня Україна проголосила незалежність. 26 серпня 1991 - згідно розпорядження Львівського облвиконкому по території області в тижневий термін мали бути зняті всі колишні прапори УРСР та інша радянська символіка. З цього дня колишня символіка УРСР на території області поза законом. Адже досі прапор УРСР подекуди "сусідив" із Національним прапором (також цікавою є "естафета" ліквідації цього "сусідства", не зважаючи на норми тодішньої Конституції). 4 вересня 1991 - після триразового голосування і погрози Кравчука, що він подасть у відставку, якщо питання не буде вирішено, синьо-жовтий національний прапор урочисто піднято над будинком парламенту. 18 вересня 1991 - цього дня Президія Верховної Ради приймає постанову N 1567-XII "Про прапор України". Скромним текстом: "До прийняття Конституції України дозволити в протокольних заходах використовувати синьо-жовтий прапор" Президія ВРУ фактично скасовує радянський прапор УРСР і встановлює синьо-жовтий. Саме з цього моменту під Національним Прапором (відтепер - "Прапором України") починають зустрічати іноземних гостей, приймати присягу військовослужбовці, працювати посольства України, він вивішується в ООН. Це перша правова підстава, з моменту прийняття якої, наш прапор нарешті набув свого офіційного статусу як в масштабах держави так і на міжнародній арені. 28 січня 1992 - ВРУ своєю постановою затверджує Національний прапор як Державний. Це перший акт законодавства, в якому нарешті наводиться належний опис цього символу Держави. 19 лютого 1992 - з Конституції нарешті виключаються статті 167 та 168 які описували колишні герб і прапор УРСР. Наші державні символи стають повністю законними. Одночасно, Конституція припиняє регулювати питання державної символіки взагалі. 28 червня 1996 - нова Конституція України повертає державним символам конституційне значення. 23 серпня 2004 року Указом Президента України, Л.Кучми, «Про День Державного Прапора України» № 987/2004 в Україні «…На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України…» встановлюється святкування Дня Державного Прапора. Нам, як стриянам, звичайно було б приємно, щоб День прапора встановили на 14 березня, оскільки саме в цей день в Україні вперше було піднято прапор над органом влади. І вся Україна згадувала б в цей день про наше славне місто Стрий. Однак, насправді, Указ Президента встановив вірну дату. Це дата перемоги національної символіки на всеукраїнському рівні, перемоги у найвищому, на той час, органі державної влади. Але це не применшує значення 14 березня 1990 року. Ось як описує М. Мандрик тогочасні події. «… діяли ще старі Ради і виконкоми. Але людям не терпілося щось робити, щось міняти, щось відроджувати. Тому не забарився новий мітинг, який вимагав утвердити національну символіку. 11 березня на центральну площу знову попрямував народ. Обговорювалося багато різних питань, але найголовнішим було про встановлення на приміщенні міської Ради поруч з прапором УРСР сталінського взірця українського національного прапора — синьо-жовтого. З яким натхненням проголосували мітингуючі за таку ухвалу! Тут же вибрали кращий прапор із тих, що прикрашали мітинг і направили делегацію до міської Ради. Але з-під дверей повернулись: їх переконали, що через два дні питання прапора буде позитивно вирішене "законним" шляхом — рішенням міськвиконкому. З цим погодились і стали чекати 14 березня, коли мав засідати виконком… А ось і 14 березня наступило. День, що неофіційно поки що ввійшов в історію Стрийщини як День незалежності Стрия. Опівдні тисячі людей знову заповнили вулиці перед будинком міської Ради. А у приміщенні у цей час вирішувалось важливе для стриян питання. Тепер вже народний депутат В. Романюк, а з ним декілька новообраних депутатів міської Ради (Темник Є., Кравець Ф. та ще дехто) поставили перед виконкомом вимогу виконати ухвалу мітингу, що відбувався 11 березня, — вивісити на приміщенні міської Ради національний прапор України. Прапор, пошитий панею Гавришок Богданою, вже був у руках нашого "хорунжого" Ботвина Богдана і чекав своєї долі: бути йому звичайним прапором, чи прапором історичним. Виконавчий комітет, очолюваний Матійцівим І.П., вирішив задовольнити вимогу мітингу і поряд з прапором УРСР встановити на приміщенні міської Ради синьо-жовтий прапор України. Коли оголосили рішення, — Боже! Що тут робилося! І сльози, і усмішки, і поцілунки, і обнімання. Радості не було меж. Цю почесну місію — вивісити прапор — виконали: Бичко Василь, Бойко Олег, Ботвин Богдан, Галецький Орест ... Ось вони наші стрийські Кантарії та Єгорови, що встановили наш прапор перемоги! Різниця тільки в тім, що у 1945р. прапор "переможців" був встановлений на чужій землі, а наш — на своїй, на рідній. Не пам'ятаю, хто це був тоді із львівських, але він пожартував до нас: "Тепер я вірю, що столицею Галичини є не Львів, а Стрий". І раптом тоді, коли центр Стрия вібрував хвилями радості в небо, а над народом тріпотів синьо-жовтий прапор, тоді... почулося вгорі журливе "кру-кру-кру"... Від несподіванки люди зойкнули: "Журавлі!" Не було такого, хто б не глянув угору. Там, на чистому і сонячному небі, чітким "ціпом" летіли вісники весни — журавлі. Та здивування і радість людей була ще більшою, коли птахи, мабуть, стривожені шумом внизу, "поламали" свій "ціп" (ключ) і полетіли трьома злитими в основі колонами, що нагадували тризуб. Народ сприйняв це як чудо! Як добрий Божий знак! І всі тоді були переконані, що ці птахи сповіщають сьогодні не тільки про весну у природі, а на цей раз несуть весну-волю для України». Здавалося б, ну що такого героїчного у цій події? Хтось може сказати: тоді всі вже ходили під прапорами, ніхто не боявся, нікого за синьо-жовтий прапор вже не переслідували. Та не так… Пізно ввечері 22 квітня (!!! над Стрийською міськрадою наш прапор висів вже більше місяця!!!) 1990 року двоє молодих хлопців Володимир Дубовик та Віктор Корнійчук із села Високе Черняхівського району Житомирської області таємно встановили український національний прапор над будинком прокомуністичної обласної Ради, головою якої напередодні було обрано першого секретаря Житомирського обкому КПРС В.Г. Федорова (на той час синьо-жовтий прапор вже було піднято над будівлями обласних рад Тернополя, Івано-Франківська і Львова, що й послужило прикладом житомирянам). Прапор простояв недовго, «стражі порядку» його швидко зірвали, а мужніх хлопців міліція знайшла. Їх судили «найсправедливішим» у світі радянським судом, і кожен отримав по два роки тюрми. А через півтора місяця Житомир вже офіційно вивісив синьо-жовтий прапор. Втім, якщо ми хочемо щоб історія нашого міста була в цьому моменті справедливо належно поцінована іншими, слід також з справедливістю ставитися до інших історій та належно їх пошановувати. Адже насправді, Стрий був зовсім не першим. Але пальма першості не покидає Стрийщину! Першим було село Жулин. 03 березня 1990 року над сільрадою Жулина, її голова Бальо Мирон Степанович офіційно вивісив національний прапор. Перед цією церемонією громадськість села була повідомлена за системою «від людини – людині» і на церемонії було присутньо біля 20-ти жителів. Частина селян просто побоялася прийти. Матеріал для прапора купували секретар виконкому Петеш Ольга Олексіївна та головбух Чушак Ольга Іванівна. По ночам прапор шила Турик Галина Олександрівна. Драбину для вивішення прапора дав сусід Сазик Богдан. Наступного дня, в неділю, відбулися перші демократичні вибори, на яких у нас переконливо переміг Демблок. І у Жулині виборці йшли на вибори бачачи синьо-жовте знамено – символ майбутньої перемоги. Тож стриянам доведеться поступитися пальмою першості. «Вперше в Україні» прапор піднято в Жулині. Хоч Стрий і надалі лишається першим містом, у якому офіційно підняли національну символіку. Причому не вперше. На початку XX століття, 1-го листопада 1918 р., ще за часів Австрійської імперії, на щоглі біля Стрийської ратуші та Народному Домі теж було піднято національний стяг. Розпочиналася нова доба української державності, попереду були УНР, ЗУНР, злука, окупація... Нам є чим гордитися, стрияни, шкода тільки, що навіть у Вікіпедії про все це ані слова. Про цю подію нічого не знають не лише в Україні, а в переважній більшості вже й мешканці нашого міста почали забувати про честь першопрохідництва, яка належить Стрию. І це в той час, коли про цю подію мав би бути рядок в шкільних підручниках по історії, новини 14-го березня мали б розпочинатися зі слів: «Цього дня, вперше в Україні, в м. Стрию, 1990 року, офіційно піднято синьо-жовтий прапор над органом влади – міською радою Стрия. З цього місця і з цього дня розпочалася переможна хода національної символіки по Україні!» Отже це питання потребує доопрацювання! Саме тому сьогодні буде проведена акція по розгортанню найбільшого в світі прапору України в Стрию. Ця акція є спробою привернути увагу до неприпустимої ситуації, що склалася у ставленні широких кіл громадськості, представників історичної думки та журналістів до одного з найважливіших історичних фактів становлення Державного Прапору, а саме – факту його підняття вперше в Україні над будинком Стрийської міської ради 14.03.1990 року. Акція почнеться о 15-й з пішого походу від перехрестя вулиць Зеленої та Нижанківського до майдану Незалежності. Прапор, який сьогодні розгорнуть в Стрию, не просто найбільший у світі прапор України. Він ще й має надзвичайно цікаву історію. Цей прапор, який має розмір в половину футбольного поля, пошитий 23.08.2007 р. вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою (на той момент їй виповнилося 69 років) у двохкімнатній «хрущовці» на старенькій швейній машинці. З 20 сувоїв синього та жовтого шовку (1,5 x 40 м), три дні і дві безсонні ночі шила вона цей прапор. Ось як вона згадує про цю роботу: «Я завжди любила працювати й ніколи не боялася роботи, але це завдання було особливим. Швачки знають, як важко працювати з шовком: то голка відмовляється шити, то петляє. Постійного «строчіння» впродовж 2,5 доби не витримувала навіть машинка — часто ламалася. Та кожного разу на допомогу приходив Леонід Дмитрович, сусід по під’їзду й майстер на всі руки, і ремонтував інструмент. Інколи виникали ситуації, коли хотілося плакати. Особливо важко було, коли не могла знайти потрібний кінець полотнища. А як же його знайдеш, коли величезне полотнище «розлилося» по невеличкій кімнаті й іноді складалося враження, що я і машинка знаходимося на дні синьо–жовтого океану.» Цікаво, що коли пізніше його довелося реставрувати, з цією роботою ледве впоралася непересічна швейна фірма ПП "HIKO-СТИЛЬ" з Луцька. Її працівники дуже гордяться цією роботою, вважаючи її неймовірно складною: «Коли четверо чоловіків принесли у рулоні полотнище 35м.х45м. , головний технолог виробництва Ганна Шаварська та швеї Людмила Рублюк і Олена Медяник - були дещо шоковані. Адже виробничі приміщення аніяк не пристосовані до подібних виробів. Зрештою - рішення віднайшлося - згорток перенесли на дах будівлі і розгорнувши по половині взялися усувати численні пошкодження». Працювало над ним тоді 5 осіб. І як після таких свідчень, можна повірити, що прапор було пошито в малесенькій кімнаті «хрущовки»? Чи не нагадує це чудо? Вперше його розгорнуто в день пошиття у Донецьку. З 19.09.2007 по 29.09.2007 прапор здійснив «всеукраїнський тур» по всіх обласних центрах України. Такі «подорожі» цього прапора стали традиційними, і з того часу він не раз відвідував обласні центри. Побував прапор і в інших визначних місцях, його розгортали під Крутами, Берестечком, на Говерлі, в Каневі, Хусті, Конотопі, Батурині. З 14-го по 25-те листопада 2011 прапор мандрує останнім шляхом Кобзаря від Глухова до Канева. Після того, як цей прапор мав дотичність до сотень тисяч позитивно налаштованих людей, побував у стількох сакральних місцях України (в Батурині, біля Меморіалу пам’яті Героям Крут, на Тарасовій Горі, Говерлі, біля підніжжя Савур–могили, на Красному полі біля Хуста, полях Полтавської та Конотопської битв) він став потужно зарядженим мало що не магічною енергією. І, до речі, це засвідчується у багатьох інтернет-джерелах. Сотні тисяч рук українців торкалися цього прапора, підтверджуючи прагнення до єдності, соборності, гуртуючись навколо нього. Очевидці помітили, що в момент розгортання стягу припиняються всі суперечки, а гігантський двоколор викликає в душі кожного учасника хвилююче почуття патріотизму, любові до своєї країни. Синьо–жовте полотнище унікальне ще й тим, що випромінює потужну позитивну енергетику, легко «ловить вітер», має яскраві, приємні кольори. Люди отримують задоволення від контакту з цією, вже можна без перебільшення стверджувати, реліквією. Не виключено, що він володіє і цілющими властивостями (але лише стосовно справжніх патріотів України). Тож запрошуємо всіх торкнутися цієї реліквії, прийняти участь в його розгортанні та отримати все можливе задоволення від участі в нашій світлій акції. Не забудьте прихопити з собою фотокамери щоб зафіксувати свою участь в цій історичній події.
Деякі зауваги: Можливо текст для уроку задовгий, але він не призначений для його зачитування. Вчитель просто має його перечитати і самостійно визначити про що розповісти протягом 5-ти хвилин учням на першому уроці. Невід’ємним атрибутом розгортання прапора стала пісня на вірші Володимира Сосюри «Любіть Україну!», музику до якого написав молодий донецький композитор, голова «Спілки творчої молоді Донбасу» Антон Золотарьов.
На телеканали Анонс новини - Найбільший в світі прапор України розгорнуть 14 березня в Стрию
14 березня 2012 в Стрию буде проведено акцію по розгортанню найбільшого у світі прапору України. Ця акція є спробою привернути увагу до неприпустимої ситуації, що склалася у ставленні широких кіл громадськості, представників історичної думки та журналістів до одного з найважливіших історичних фактів становлення Державного Прапору, а саме – факту його підняття першим в Україні над будинком Стрийської міської ради 14.03.1990 року.
Цей прапор, який має розмір в половину футбольного поля, пошитий 23.08.2007 р. вдовою донецького шахтаря, пенсіонеркою Марією Бєлятковою. З часу свого пошиття прапор мав надзвичайно цікаву історію. Вперше його розгорнуто в день пошиття у Донецьку. З 19.09.2007 по 29.09.2007 прапор здійснив «всеукраїнський тур» по всіх обласних центрах України. Такі «подорожі» цього прапора стали традиційними, і з того часу він не раз відвідував обласні центри. Побував прапор і в інших визначних місцях.
Детальніше про акцію – на сайті СГО «Новий Стрий»: http://novyi-stryi.at.ua/
Контактні особи Тиченко Євген 067-6731119 Зорін Олександр 098-1072330 evgeniy.tichenko@privatbank.ua
