Вже 9 днів ВВХ не з'являвся на публіці. Недолуга спроба показати відео та фото зустрічі Пукіна з головним суддею 13.03.15 була тут же спростована незалежними дослідниками. Особливий годинник, який фігурує на фото, давно подарований Пукіним своїм прихвостням на Кавказі. А відео,ще за листопад місяць 2013 року.

І лише сьогодні, 14.03.15 інтрига була розвіяна. Весь цей час Хелло утримувався в катівнях українських карателів міста Стрия. Внаслідок спеціальної операції місцевого Правого сектору Пукін був доставлений на народний трибунал, приурочений до важливої дати в історії України. Адже 25 років назад, саме в цей день і саме в цьому місті над міською радою здійнявся перший в Україні національний стяг!

Як завжди, ця непересічна історична дата (що вже ввійшла і в підручники історії), як і народний суд над катом українського народу, обійдено повною мовчанкою в «загальнонаціональних» ЗМІ. Це свято, вже традиційно, святкується виключно силами громадськості, без участі навіть представників місцевого самоврядування. Втім, це зовсім не зашкодило проведенню свята, скорше навпаки. Адже учасники були позбавлені «щастя» вислуховувати промови штатних «патріотів» та спостерігати їх наїджені пики, зароблені на ниві «непосильної праці» на благо стриян.
Свято розпочалося загальною ходою вулицями міста, в якій під конвоєм «Правого сектору» вели спійманого Вову Хелло. Очолював колону прапороносець, Василь Бичко, людина що 25 років тому піднесла перший в Україні прапор над органом влади.

За ним барабанщики гучно відбивали такт похмурого ритму, настрій якого давав зрозуміти серйозність події та невідворотність кари для катів України.

За барабанами молодь, в одностроях Січових Стрільців (хлопці) та вишиванках (дівчата) несли велетенський прапор – правонаступник того Першого Піднятого над Україною прапора в березні 1990 року.

За ними слідували головні учасники майбутнього судового процесу – Прокурор, Захисник і троє Суддів, Пукін під конвоєм 4-х бійців Правого сектору та Кат, що мав виконати вирок.

Участь в процесії також приймали військові, представники громадськості (у т.ч. головного організатора свята - СГО Новий Стрий), партійних організацій (Удар, Свобода, Батьківщина, Правий Сектор), учасники фестивалю хорів та звичайні люди.
«Встати – суд іде!» цими словами розпочався народний трибунал.

Слово для оголошення звинувачення взяв Прокурор. «Я стою зараз на славетній історичній землі» -  розпочав він свою промову «Степан Бандера, Євген Олесницький, Філарет Колесса, Остап Нижанківський, Нестор Нижанківський, Олекса Бобикевич, Іванна Біберович, Олена Бачинська, Зеновій Красівський та багатьма іншими постатями пишається наша громада. Вони завжди високо несли прапор нашого національного відродження. І 25 років назад з Цього Міста національна символіка розпочала свою переможну ходу по Україні. І так співпало, що саме сьогодні наші стрийські хлопці спіймали терориста № 1 у світі, заклятого ворога України -Вову Хелло».
Прокурор звинуватив Пукіна в:

1. Розпалюванні міжнаціональної, міжетнічної та міждержавної ворожнечі;
2. Намаганні розколоти Україну;
3. Окупації Криму;
4. Розв’язанні війни на території України, що призвело до руйнування інфраструктури та її економіки;
5. Викраденні та вбивстві людей;
6. Утриманні заручників;
7. Розстрілах на Майдані;
8. Підтримці та покриванні банди Януковича;
9. Підриві європейської єдності;
10. Руйнуванні світової системи безпеки.

«Саме через ці злочинні дії обвинуваченого світ постав на межі третьої світової війни та ядерного апокаліпсису, вперше у новому тисячолітті. Я пропоную зупинити лік його злочинам так, як прийнято чинити з військовими злочинцями. Засудити його до кари смерті.
Такий нелюд немає права дихати з нами одним повітрям. Щоб зупинити його смердючий подих, Хелло слід задушити через повішання. На шибеницю його!» - цими словами Прокурор завершив свою промову.
Для підтримки звинувачення Прокурор викликав 2-х свідків: Майданівця і Бійця Добровольчого Батальйону. Ці свідки згадали про Стрийських Героїв та Героїв України – Андрія Корчака та Юрія Дяковського з Небесної Сотні. Про 700 мобілізованих зі Стрийщини. Про загиблих Коваля Павла, Жиліна Руслана, Безручака Андрія (Стрий), Штинду Миколу (Моршин), Лі Артура (Ходовичі), Бруса Тараса (Баня-Лисовицька). Про пропалих безвісти Гураля Олега та Бурдяка Юрія. Про 23-х поранених зі Стрийщини. Про розбомблені міста, спалені села, мільйони біженців та десятки тисяч загиблих. Свідки теж поставили вимогу про страту злочинця. Майданівець вимагав спалити нелюда привселюдно на Майдані, Боєць – замочити (втопити) у сортирі.
Однак, адвокат підсудного попросив трибунал зглянутися і відмовитися від смертної кари. Така кара лишилася лише у відсталих країнах та не гідна цивілізаційного вибору українського народу, зазначив він. Врахуємо, що в підсудного зрушена психіка. Внаслідок малого зросту йому з дитинства доводилося терпіти знущання сильніших і більших однолітків. Це наклало невиліковне тавро на характер підсудного. Щоб компенсувати уявну неповноцінність, Вова вирішив податися у спецслужби. Однак робота в КДБ не лише не покращила його психічний стан, а лише додала фобій у його світогляд (демократофобія, криптофобія, заходофобія, гомофобія, українофобія …). А отже, він є психічно хворою людиною. Окреме питання, чому росіяни полюбляють мати на чолі неповноцінних осіб. Але це не виправдовує нас, якщо ми покараємо людину лише за те, що вона є душевно хворою.
Під час всіх цих виступів, ВВХ підтверджував висновок стосовно власної розумової неповноцінності вигуками: «Я – властелин мира!!! Сатру вас в парашок, обращу в ядирный пепел! Я - всадник апокалипсиса! Именем Русскава Мира – на калени! На калени перед Императарам Вселенной! Пакаритесь! Пакайтесь, и смерть ваша будет безболезненой! На каленях умоляйте меня прастить вас! Вы ещё припалзёте с мольбами о пащаде!» Якими і завершив власне останнє слово.
За висновком щодо винуватості підсудного суд звернувся до присутньої громади. Присуд був одностайним: «Винен!».
Після короткої наради суд оголосив: «Те, що ми сьогодні почули – вражає. Несть числа злочинам цього покидька. Але не лише ми маємо знати про ці злочини. Про ці злочини має почути світ, щоб винести для себе урок і не допускати таких помилок у майбутньому. Тому суд ухвалив: передати Путіна в руки Гаагзького трибуналу для організації міжнародного судового процесу над цим злочинцем».
В короткий час вирок було виконано, Пукіна допровадили до транспорту «Стрий – Гаагага».
В цей час слово було надано Василю Бичку. Прапороносець піддав гнівній критиці всіх, хто на місцевому та державному рівні так і не усвідомив значення події 14.03.1990 року. Закликав усіх присутніх до єднання та консолідації у прагненні дати гідну відсіч агресорам.
Дійство продовжилося посвяченням прапорів на передову,яке закінчилося, коли пластуни закріпили на статурах новобранців осв’ячені прапори.
Свято завершилося спільним виконанням повного тексту гімну Вербицького за участю зведеного колективу учасників фестивалю хорів Стрийщини. Учасники дійства були запрошені на його продовження в Народний дім, де відбувався фестиваль народних хорів, присвячений 200-річчю з дня народження автору українського гімну М. Вербицького.
Новий Стрий висловлює подяку організаторам та помічникам в організації свята: Євгену Тиченку – голові оргкомітету; Костянтину Назаренку – члену оргкомітету, автору сценарію; Юрію Комарницькому - члену оргкомітету, автору ідеї; членам оргкомітету Вікторії Коцур, Олександру Сікорі, Богдані Теплій (Суддя, представник театру "Перелаз"), Ігору Тоцькому, Олегу Медюху, Олегу Новікову, Світлані Сушко, колективам училищ № 8, 16, 34, колективу Стрийського коледжу, театру «Перелаз», Ігору Брику (герольд), Петру Маковському (Прокурор), Івану Зарицькому (організатор озвучення, директор магазину «Ямаха»), медіа-партнерам ТРК Лан та газеті Фортуна і особисто Наталії Карпенковій.

Вірші привячені події:

Над світом гордо пісня лине –
Здійснилась мрія всіх віків:
Державний Прапор України
В цей День в Стрию замайорів
Піднесли Прапор руки сильні
І присягнули ми собі:
Ми – не раби! Ми – люди вільні
Здобули волю в боротьбі.
Над містом журавлі кружляли
Немов провісники весни
Стрияни радо їх вітали
Вкраїни доньки і сини.
Здобули ми жадану волю
В цей день згадаймо, браття, знов
Всіх, хто за нашу кращу долю
Свою не шкодували кров!
Іван Левицький, м.Стрий
08.12.2012 р.

Автор вірша Іван Левицький

Більше фото з події

Поилання на інтернет ремурси з новинами про подію:

Гуру

Благодійний фонд Олега Канівця "Добре Серце"

Відео: