Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Підготувала Іванчук Діана Наук.працівник музею «Верховина»
Розпочата М.Горбачовим у другій половині 1980-х років політика перебудови сприятливо вплинула на виникнення нової політичної атмосфери в суспільстві, відродження національної свідомості українців. Завдяки зростанню політичної активності населення, створенню різноманітних громадських організацій здійснилося підняття прапора в місті Стрию над місцевою урядовою установою Вперше питання прапора виникло на засіданні стрийського суспільно-політичного клубу "Аргумент” в червні 1988 р. Серед організаційних питань – затвердження статуту, членів ради, розглядалися питання про повернення Народного дому громаді, відродження УГКЦ. Засідання відбувалося в присутності представників місцевої влади. Виступ начальника стрийського відділу КДБ Ю.Колодяжний на тему вірності "червоному знамену революції” перебила жінка з залу, І.Чабан, словами: "Що ви нам нав’язуєте чужий червоний прапор? У нас є свій ... Свій, червоно-синій”. 21 травня 1989 р. синьо-жовті прапори раптово з’являються під час богослужіння на могилах батьків кардинала Любачівського та на "клумбі”, де захороненні жертви НКВД 1941 р. Наступним етапом в утверджені національного прапора стає червень 1989 р. На Зелені свята дві церковні громади – Успенська і Благовіщенська – правда без священиків, зійшлися на розі вулиць Б.Хмельницького та Зеленої і разом вирушили до цвинтаря. Кілька тисячну колону прикрашали не тільки церковні хоругви, але й велика кількість синьо-жовтих прапорів. Це був перший масовий вихід стриян з національними прапорами. З цього часу вони є невід’ємними атрибутами на всіх святах, імпрезах, мітингах. Так, синьо-жовті прапори з’являються 9 липня 1989р. над рікою Стрий під час першого святкування Івана Купала, у серпні-вересні - під час походів до с.Завадів, с.Грабівців на відкриття пам’ятників Т.Шевченка, 8 жовтня – на стрийському стадіоні під час спортивного дійства "Гиля-гиля”. Наявність національних прапорів під час різних свят, походів, мітингів забезпечував Б.Ботвин, працівник деревообробного комбінату, член клубу "Аргумент”, Товариства української мови. 26 грудня 1988р. в Стрию з ініціативи творця "Аргумента”, поета, письменника, директора Будинку працівників освіти Віктора Романюка, створено Товариство української мови імені Т.Шевченка. На черговому засіданні Товариства 25 червня 1989р, що відбувалось в міському будинку культури (МБК) розглядалося питання про створення історико-просвітницького товариства "Меморіал”. Як раптом у зал ввійшли молоді хлопці О.Галецький, О.Бойко, Р.Дрімайло, В.Капанайко, В.Бичко, Б.Морквич та ін. з синьо-жовтим прапором в руках, і під орудою Б.Ботвина повісили його на балкон навпроти червоно-синього прапора. З національними прапорами здійснюється пікетування міському компартії в лютому 1990 р. 11 березня 1990 р. на центральній площі зібрався багатотисячний натовп. Головне питання, яке постало перед присутніми - встановлення національного прапора над міською радою поруч з державним. Обрана делегація з кількох людей вибрала найкращий прапор з тих, що знаходились на площі й вирушила до міської ради. Проте там їх попросили зачекати до 14 березня, до засідання виконавчого комітету ради, щоб все відбулось не за допомогою сили, бунту, а законним шляхом. 13 березня 1990р. в МБК пройшло засідання Стрийської крайової організації Народного Руху України (ств. 9 липня 1989р.). Взявши до уваги прийняту на мітингу резолюцію про підняття прапора, вона доручила Б.Ботвину підготувати і посвятити прапор, О.Галицькому – зробити кронштейн (стояк), В.Бичку – забезпечити встановлення прапора. За спогадами Ф.Кравця, питання про підняття прапора Рухом давно, та й лунали такі думки часто і на мітингах.. В.Романюк хотів, щоб стрияни підтримали тодішнього голову І.Матійцева як нового депутата під час виборів 1990 р., а для цього требу було здійснити щось сенсаційне. Та І.Матійців не захотів взяти на себе таку відповідальність. Як пригадує З.Куйбіди, президія Руху (8 чол) висловилися за отримання офіційного дозволу на встановлення національного прапора, тобто після підтвердження на позачерговому засіданні виконкому. Ранком 14 березня міську раду оточила велика кількість людей з міста та району. Інформацію про те, як проходило позачергове засідання виконкому, можна почерпнути з спогадів Н.Сидорак, М.Мазура, В.Романюка, І.Поповича, Ф.Кравця, З.Куйбіди, О.Романишина. У склад виконкому в той час входили за посадами: І.Матійців – голова, М.Мазур – перший заступник, М.Пинів – заступник, В.Попова – заступник голови – голова планової комісії, Н.Сидорак – секретар виконкому, М.Войтюк - директор заводу "Металіст”, М.Білецька – робітниця швейної фабрики. На засідання прийшли прокурор міста Стрия Т.Костур і начальник місцевого відділення КДБ Ю.Колодяжний. Присутніми були також новообрані депутати та представники громадськості - десь близько 30 чоловік: В.Романюк, І.Попович, Є.Темник, Ф.Кравець та ін. Голова виконкому, І..Матійців розпочав засідання із заявою про те, що у зв’язку з ситуацією, яка склалася в Стрию, на порядок денний виноситься тільки одне питання - встановлення українського національного прапора. Запропонував кожному члену виконкому висловити свою громадську позицію та думки, після чого провести голосування. Перед обговоренням цього питання виступив Ю.Колодяжний., який звернув увагу на те, що ні в якому законі не описано яким має бути національний прапор, а той, який хочуть встановити - це бандерівський націоналістичний прапор. Тому кожен член виконкому повинен усвідомити, які можуть бути для нього наслідки. М.Мазур висловив думку за прийняття позитивного рішення, щоб не зірвати вибори до місцевих рад і не допустити кровопролиття, та щоб не було соромно перед своїми дітьми і прийдешнім поколінням. Обговорювалося також питання щодо того, яким чином встановити цей прапор. Одні пропонували встановити його на одному рівні з державним, інші – вище червоно-синього прапора УРСР. Дискусія тривала, адже таке питання ставилося вперше і не мало прицендентів у жодному місті на той час. Після всіх виступаючих слово взяв Т.Костур, зазначивши, що прийняття такого рішення є юридично незаконним, але як громадянин розуміє необхідність його прийняти для заспокоєння громадськості. Зачитавши проект рішення, голова виконкому поставив його на голосування. Більшість висловилося за підняття прапора. Оригінала протоколу засідання та його рішення не зберігся до наших часів, але його змогли відтворити учасники тієї події: "Про встановлення національного прапора України. У зв’язку з напруженою суспільно-політичною ситуацією, яка склалася у м.Стрию і на вимогу громадськості міста та з метою недопущення подальшої дестабілізації і зриву виборів до місцевих рад виконавчий комітет Стрийський міської ради народних депутатів вирішив: встановити на будинку виконкому український національний синьо-жовтий прапор на одному рівні з державним прапором УРСР” . Свої підписи поcтавили І.Матійців та Н.Сидорак. В той час, як І.Матійців вийшов зачитати рішення перед громадою, М.Мазур разом з представниками від громадськості пішли відчиняти горище і встановлювати прапор. Почесну місію вивісити прапор, освячений в Успенській церкві, виконали: Ботвин Богдан, Бичко Василь, Бойко Олег, Галицький Орест, Дрімайло Роман та Морквич Богдан. В цей момент в небі ключем пролітали журавлі. Всі сприйняли це як хороший знак.. Мітинг та його учасники, встановлення прапора були зафіксовані на фотоплівці фотографом Едуардом Ушневичем та видані як поштова листівка у 1999р. Наступного дня, на вимогу прокурора протокол засідання і рішення виконкому відправили у прокуратуру міста Стрия. Ймовірно, планувалося порушити кримінальну справу. Та вже за кілька днів національні прапори піднімаються над іншими міськими ратушами – 2 квітня в Дрогобичі, 3 квітня у Львові. В 2000р., перед святкуванням 10-ої річниці підняття прапора, з архівного відділу міської ради були підняті протоколи засідання виконкому за 1990 р. Протоколу за 14 березня не знайшли, натомість є протокол за 13 березня. В цей день нібито відбувалося засідання під головуванням М.Мазура, а на порядок денний виносилися виробничі питання. До речі, протокол не підписаний. Що ж сталося з справжнім невідомо дотепер. Щодо місцезнаходження першого прапора, то цю реліквію В.Дмитренко, комендант Стрийської міської ради передав 23 квітня 1992р. на зберігання в краєзнавчий музей "Верховина”. Підтвердженням цього є складений і підписаний акт передачі: полотнище синьо-жовтого кольору, полинялий, край нерівно обірваний. Ще одним джерелом про цю подію, крім спогадів учасників і очевидців, є невеличка редакційна замітку в місцевій газеті "Будівника комунізму” від 16 березня 1990р. Надрукував її на свій страх і ризик редактор О.Телешов. Стаття вийшла без емоційного навантаження, лаконічно доносила до громади рішення виконкому та інформацію про підняття прапора. "Правда України” від 30 березня 1990 р., повідомляючи про те, що сталося в Стрию 14 березня, дала одразу коментар першого заступника прокурора УРСР В.Г.Синюкова: "Дії Стрийського виконкому і новообраних депутатів є протизаконними, тому що були грубо порушені Конституція УРСР, інші законодавчі акти. Згідно з законом УРСР від 5 червня 1981 р. "Про прапори і вимпели державних і суспільних органів, організацій УРСР та їх посадових осіб” такі прапори і вимпели підлягають реєстрації. Не зареєстрованими користуватися заборонено, в тому числі і синьо-жовтими”. Газета повідомляла, що питання про незаконність стрийської події розглянуто прокурором Львівської області та внесено на розгляд виконкому обласної Ради народних депутатів. І вже поставлено питання про попередження і недопущення схожих випадків порушення законодавства. Як свідчить історія, все відбувалося інакше. Закінчувалася стаття обурливим криком в бік новообраних депутатів. До речі, стаття теж була редакційною. Про свою першість у підняттю національного прапора заявляє м.Дрогобич. Аргументуючи це тим, що встановлення національного прапора на їхній місцевій ратуші відбулося після свідомого голосування депутатів 2 квітня 1990 р, а не "стихійно, як це було 14 березня в Стрию”. Аргументом для них також служить те, що члени виконкому мало чим ризикували, оскільки не несли жодної юридичної відповідальності. Дійсно ніхто з членів виконкому не був арештований та багатьох викликали на різкі розмови в місцеве КДБ, погрожували по телефону. Але і дрогобицька газета (Д.Федан. Перед нащадками не святотатствуймо ! // Вільне слово. – 2005. – 3 березня) не повідомляє, хто з їх новообраних депутатів постраждав, а якщо дивитися з юридичної точки зору, то навіть прийняття такого рішення сесією депутатів є незаконним, тому, що суперечило Конституції УРСР про державний прапор. Не дивлячись на відсутність протоколу, претензії Дрогобича, факт залишається фактом – 14 березня 1990 р. у Стрию вперше над місцевою державною установою було встановлено національний синьо-жовтий прапор. В 1998р., в присутності представників політичних партій, громадських організацій, учасників подій восьмирічної давності, членів міськвиконкому відбулося відкриття меморіальної дошки на стіні міської ради, що містить такий напис: «На цьому будинку 14 березня 1990 року за рішенням виконкому Стрийської міської ради вперше в Україні було піднято національний, нині державний, синьо-жовтий прапор». Урочисті святкування відбувалися на річницях встановлення прапора. Все це є свідченням пам’яті про березневу подію 1990р., як однієї з сторінок національного відродження.
На засідання прийшли ... Присутніми були також новообрані депутати та представники громадськості - десь близько 30 чоловік: В.Романюк, І.Попович, Є.Темник, Ф.Кравець та ін.
Цікаво, що З.Куйбіда ствержує, що на тому засіданні "від Руху" були лише 2-є осіб, він і Романюк (див. 23 хв. 17 сек. відеозапису круглого столу "Від Національного Прапора в Стрию до Прапора Держави" 23.08.2011, є на цьому сайті за посиланням: http://novyi-stryi.at.ua/news....8-23-22 ). То хто ж правду каже, а хто помиляється?
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
