Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
А час іде… Він невпинно рухається вперед . Він неначе вітер , здається далеко , аж ось ти уже відчуваєш його подих , доля секунди і його нема . Зникає не давши можливості вдосталь насолодитися собою . Коли настає прекрасний момент , ти благаєш час зупинитись , дати собі можливість насолодитись ним , відкрити друге дихання , відчути , поринути , повністю зануритись у нього , але час не слухає , він тільки іде . Коли в житті стається щось погане , ти просиш час іти швидше , щоб забути це , відправити в минуле , але він немов розтягує це задоволення знущанням над тобою . Час глухий . Коли ти чогось чекаєш , ти мрієш, щоб час ішов швидше , але він не слухає , він просто іде . Коли помирає твоя близька чи знайома людина , ти просиш час , повернутись назад , щоб якомога більше прожити з нею , сказати , що любиш , цінуєш , вибачитись , попрощатись … Але час тебе не слухає . Він лише невпинно іде ...
