Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Ти шукаєш мене? Я знаю шукаєш… Ти думаєш я далеко, а я близько… Думаєш я високо, а я низько…
Закрий очі, відчуй мене, насолодися моїм запахом відомого тобі парфюму від Кельвін Кляйн, вдихни на повні груди і поринь у ностальгію. Що ти бачиш закривши очі? Я впевнена, що це мій погляд, який зачаровує безліч хлопців, але який напрямлений тільки на тебе, у твоє серце, у твою душу; це очі, кольору чорного гіркого шоколаду, в яких можна побачити розчарування та біль, але які постійно сяють, немов зірочки на небі; це усмішка, яка віє теплом, ніби теплий вітер у пустелі, яка дарує ласку, ніжність, почуття надійності і захищеності; це мій голос, який шептав тобі, що безмежно кохає тебе, що хоче від тебе малюка із запальним характером, як у мене і милою ямочкою на щоці, як у тебе; це мої губи, які цілують твою тонку шкіру на шиї, проводять мокру доріжку від вушка до шиї, від шиї до вушка; це мої руки, які ніжно торкаються твого лиця подушечками пальців і ласкають твою шкіру у найчутливіших місцях. Чому ти мовчиш? Відкрий очі! Чому вони наповнені сльозьми? Закрий їх ще раз! Що ти бачиш? Спогади… Вони занурюють тебе у бездну, бездну болю, жалю, розпачу та пустоти. Вони обпікають мою душу, моє серце, мої очі. Навіщо ти тоді так вчинив зі мною? Навіщо ти говорив, що любиш мене, а сам принижував мене своїми зрадами? Ти клявся, що такого більше не повториться, але робив це знову і знову. Я пішла. Я пішла із мокрою соленою доріжкою на лиці, але поклялася, що ти ніколи не побачиш мої сльози, які свідчать про мою слабість, про мою залежність від тебе, про моє боготворіння такого ідеалу, як ти… Ти благав мене повернутись, молив мене прощення, а я просміялась тобі в лице. Навіщо? Це був акт протесту проти твоєї влади наді мною. Я тепер не твоя… Я буду щаслива, ти мене чуєш?! Я буду коханою, буду дарувати комусь радість, посмішку, свій погляд. І ти будь щасливим! Я тебе вибачаю. Адже хто ми такі, щоб не вибачати один одному образи, якщо навіть Бог пробачає нам наші гріхи? Якщо ти будеш колись сумувати за мною, пам’ятай про те, що ти сам мене втратив…
