Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Всміхаються до сонця 3 ві3, 3вають й досі ти3 на екрані... А в серці тліє вереснів аж 3, Вони від літа спеки, наче п”яні... Про3мався і вересень холодний, Горять вже ва3 іскри-язики... Зі3 меню, бо я вже не голодний, Постав на весну срібні мідяки... Зі3 всю пам”ять, кадри всі зі3, 3має сонце росу на щоці... А ти збираєш масло в макі3, Чи все в3маєш ти в одній руці ?.. О. мабуть, ні! Прові3 серце й душу, Не варто с3гти нігті день при дні! Я всі ві3 3мати в серці мушу,- За3май погляд знову на мені... Листаєш ти щоденно камасу3, Моя душа втрачає пелюстки... Не розрізню: чи день, чи, може, утро, В сміття летять книжкові сторінки... У3мувати більш тебе не буду,- Хоч чую: ви3 сльози на очах”. І малювать 3кутники не буду, Бо й ва3 жар давно уже зачах... Важкі часу кіломе3 і ме3, І нам орбі3 сиплять коментар. Зносилися футболки вже і ге3, Не чуть 3звуку зламаних гітар... Лиш злі ві3 нам душу ін3гують, Пюпі3 нот тримають 3 змутки. Ві3 вночі зітхання чиїсь чують,- Ти їх візьми й на попіл розі3! Щоб зникло все: прелюдії і ти3, У3мувать усе це на собі?... Сльоза з”явилась – швидше її ви3, Й відправ до Бога погляд у журбі...
