Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
І знову ,заплющивши очі, Ти мрієш про нього цієї самотньої ночі. Ламаючи всі перепони та рамки, Лист кохання відправиш без адресата і марки.
Станеш дико всміхнушись й шалено обнявши, Щиру радість у серці далеко сховавши. Довго-довго ти будеш у очі дивитись, Своїм поглядом змусиш навіки влюбитись.
І не хочеш, щоб була бита ця карта, Розумієш, шо ти його все-таки варта . Запакуєш усі почуття, ніби в банку, Знову прокинешся ти... Тільки зранку.
Жадібно ковтаючи в груди повітря, Із вуст виллється сумно: «Життя - це лахміття…» Сон, який тільки що закінчився, Десь в буденній реальності твоїй з'явився.
І ти бачиш його - він стоїть біля тебе. Підійди, поцілуй, більш мовчати не треба! Як ти можеш терпіти усі ці дні, Коли він із тобою лише уві сні?
Але годість твоя – це велика проблема. Як не вмієш любити, то може й не треба? Тільки потім, щоб ти собі не сказала: Я втратила те, чого і не мала!
