Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Тихо на землю опускається ніч, Простір поглинуто знову. Лину думками в минуле сторіч, А повертаюсь додому. Знову картина стоїть наяву, Там, де ми разом, ти поруч. Знову кричу, що тебе я люблю, В споминах тихого дому. Згадую осінь, пору золоту. Разом гуляєм з тобою, Але тепер навіть в днину ясну Ти вже не будеш зі мною. Ніч застелила нас всіх рукавом, Для спокою, мрій і пізнання. Тільки для мене все стало лиш сном, І розлетілось кохання… Дивлюсь у темряву мого вікна. Зорі на небі сіяють. Хочу сказати, що я не одна, Може про мене згадають. Знову мій спогад стоїть у вікні. Ти віддаляєшся в далеч. Хочу сказати: «Не йди, не йди, ні!» Але все сталось одначе. Скоро вже ранок, і сонце ясне Землю промінням зігріє… Ти не згадаєш ніколи мене, Буду я променем мрії.
