Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
оповідка - Який же бідний наш народ! Знущається із нас влада, як хоче! І немає ж людини, яка б насмілилася захистити! Біда та й годі! - Що?! Кого захищати? Який народ?! Самі заслуговуємо на таке життя! От розкажу Вам, як зі мною раз було. Працюю я в райцентрі, змушена щоразу їздити із села на автобусі туди й назад. Зазвичай під’їжджаю Київськими рейсами. Але не завжди на них встигаю. Так от, недавно заходжу вранці в автобус, що їздить по маршруту «Тарасівка – Цибулів». Правда , автобус старенький, але ж і брудний! Вікна сірі, занавіски такі страшні, що не знаю, із чим і порівняти. У мене й ганчірок таких вдома нема – самі гонтлі висять, до того ж чорні та заяложені, якого вони колись були кольору – і не розбереш. Пилюка – скрізь, навіть на стелі. А сидіння!!! Мало того що через одне подерті, так ще й вкриті товстим шаром пилу. Зайшла – і подих мені перехопило. А водій якраз вийшов за чимось на вулицю. - Люди! – кажу, - як же це так?! Є в когось ганчірка, щоб хоч сидіння протерти? Бо ж як сісти? Всі мовчать. Аж тут входить водій. - Хлопче! – звертаюся до нього (бо ще молоденький). – Де твоя совість?! Хіба ж можна в такому автобусі пасажирів возити? Ти ж не худобу перевозиш, а людей! Невже ти не міг помити автобуса перед рейсом? Хто тобі дозволив у такому бруді виїжджати? - Що Ви з мене хочете?! – огризається він. – Як мені платять, так я й мию! - Ой, голубе! – кажу, - якби ти таким автобусом виїхав на рейс у Києві, то тебе вже й вигнали б із роботи! Аж тут у нашу розмову вмішуються інші пасажири. І що Ви собі думаєте, всовіщають не водія, а мене! - То Ви не в Києві! – кричить до мене баба в картатій хустині. - Не рівняйте село з Києвом! – підтримує її інша. - Люди! – кажу, - а яка різниця між нами й тими, хто живе у Києві?! Чи ми не з того ж тіста ліплені? Чим ми гірші? То – люди, а ми – ні?! - Бо то – столиця! І там шоферам платять більше. Чого це він повинен мити автобуса?! – знов кричить баба. - А-а-а! – кажу, - то вам так добре? То це так ви себе поважаєте?! Ну й і їдьте у цьому бруді, а я не можу! Та й вийшла. От Вам і бідний народ! Ось із такого автобуса все й починається! Якщо люди дозволяють відноситися до себе, як до свиней, то тут уже ніхто їм не допоможе. От я хотіла допомогти – і що з того? Ще й винною залишилася! А Ви кажете – знущається влада!
Коли б сталося так, щоб було більше патріотів, а не байдужих "обивателів"... Сьогодні подруга розповіла, як німці, що побували на Євро, дивувалися красі нашої природи, їм у нас дуже сподобалося. За тиждень мають приїхати до неї гості - 5 подружніх пар - на ... відпочинок. Отож маємо ресурси - і природні, і духовні. Треба тільки почати себе поважати й не боятися відстоювати свої права. Ми, українці, найкращі!!!
Влада дійсно могла б бути крашою, але ми її вибираємо, а вибирати приходиться із того , що пропонується. Люди, влада починається у кожного із нас в повазі до себе! Любіть і поважайте себе! Тягніться до світла, тоді всім буде легше! Ми варті хорошого! Ми- українці ! Ми можемо!
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
