Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Антон часто згадував теплий батьківський дім. Він не міг забути яскравий вогник свічки на столі. Вона , майоріючи , наводила спокій , тишу , затишок... А старенький протертий диван був до болю знайомий душі хлопця. Усмішка матері та батькові повчання назавжди залишили у серці Антона лагідний відбиток . Здавалося б, ніщо не зруйнує цієї феєрії , та... у 1998 році , коли хлопцеві ледь виповнилось 5, у страшній автокатастрофі загинули його батьки . Малий хлопчина , який дуже любив свою матір , навіть не заплакав. Здавалося , що у нього крижане серце , що він не здатен відчувати , любити , страждати. Натомість його бабуся плакала ночами. Антон розгублено дивився на стареньку , але що може зробити він мала дитина?Та коли йому виповнилось сім , серце такої коханої і любої бабусі не витримало і Антон зрозумів , що залишився один . А далі дитбудинок . Важкі дні та ще важчі ночі у цьому приміщенні здавалися жахливими . Він став для своїх ровесників особою , над якою часто знущались . Так і зараз. В се життя у сімнадцятирічного хлопця пролетіло перед очима, а за вікном була страшна хуртовина. Йому хотілося полинути туди, де немає проблем і завдань , які ставило життя . Все це юнаку здавалося сном .І раптом Антон задумався. Можливо, все це - міф? Можливо , його батьки живі? І, недовго роздумуючи , хлопець взяла ручку . Ідея на перший погляд божевільна : написати листа батькам , - але він дуже хотів це зробити. І на папері лягли букви що згодом вилились у слова і речення . "Чи шукали ви мене ? чи згадували про мене , як я про вас? Усе моє життя - безглуздий жарт. Але долю не перепишеш. Я щодня бачив , як горіли очі друзів при згадці про батьків. Так хотілося почати своє життя з чистого аркуша . До мене часто навідувався привид самотності . він не залишав мене навіть довгими ночами..."Антон не встиг дописати - до кімнати зайшли його товариші. А на наступний день він уже лежав із температурою 40*. Важкий грип здолав його , та ще гірше було хлопцеві на серці. Воно боліло , тремтіла душа, а біль лише додавав гіркоти. Йому хотілося заснути. Та, поки нікого не було в кімнаті , хлопець витягнув листа , та тремтячою рукою дописав:" забери мене , мамо..." Його уста мимовільно усміхнулись і він заснув . Враз перестало битись серце - і хлопця не стало .А поруч з ним лежав лист , задля якого Антон востаннє відчув душевний біль , задля якого його серце востаннє підкорилося немочі і стражданню...
