|
І знову разом.
Знову - вдвох.
Але - не з тими почуттями,
І кожне слово - як подвох,
Якась нещирість поміж нами.
Ти у піжамі, як в броні,
Ховаєш т1ла оболонку,
Дивлюся в очі я твої -
Немов стрибаю в ополонку.
Іду навстріч твоїм устам -
Вони закриті й не тріпочуть,
Немовби вічна мерзлота
Враз зазирнула мені в очі.
ххх
Що не слово моє - все не так,
Я дратую тебе геть усім -
Чи то поглядом, чи, відтак,
Навіть доторком від душі.
Я боюся тебе вблизу,
Я люблю тебе звіддаля,
Але мовчки свій хрест несу,
1 щасливий в1д того я.
ххх
Як мені ті гроші в'їлися в печінку!
Як мене зігнула дійсності пітьма!
Недаремно, браття, ми п'ємо горілку,
Бо чудово знаєм: виходу нема.
Кажуть мені: вчитись йди на чоловіка,
Кинь безгрішне Слово, йди у грішний блуд...
Навіть ті, хто має тих грошей без ліку,
Із собою в землю їх не понесуть.
Та й кому потрібне те багате щастя,
Коли ти до нього непричетний геть?
Слово ж добре й ніжне - ось моє Причастя, З ним іду на
кпини і смертельний герць.
ПОЕТ У ГАЗЕТІ
Як важко зі сну повертатись в реальність, Яка і брехлива,
і хижа, і зла!
А я все складую душі віртуальність
У музику слів і у шпальти лайна.
ххх
Ти хочеш від життя утіхи?
Тоді запам'ятай навіки:
Не дозволяй собі бажати
Того, що не здолаєш мати.
ххх
О! Ти вже тут! На відстані молекул!
Я відчуваю їх жагучий пульс.
Та все одно: чим ближче я до тебе -
Тим більше віддаляєшся чомусь.
ххх
Що б не сталось - життя триває
І тримає мене на плаву.
Тільки тим, що тебе кохаю,
Я завдячую, що живу.
ххх
Я втрачаю розум від надії
Знову бачить, відчувати, чуть.
Пережиті (невже мною?) мрії
Знову манять у далеку путь.
Я іду, лечу, жмакаю небо,
Падаю у відчаї у хміль.
Чистий спокій.
Ніц мені не треба.
Наче мертвий.
Але ж звідки біль?..
ххх
Любов наповнена розлукою,
І в кожній стрічі щось гірке.
То слово впало каменюкою
На серце зранене моє.
ххх
Я - один.
Ти - сама.
А в хвилини споткання
Чим коротші слова -
Тим на довше мовчання.
ххх
Ти знов злетіла в даль афінських снів,
Не вперше і далеко не востаннє,
Та мавзолей загаслих почуттів
В душі моїй ніколи не постане.
ххх
Гонитва за коханням дає крила,
Гонитва за грошима ламає ноги.
ххх
На перехресті дум і доль
Стою розп'ято, як Син Божий,
І безкінечний сірий дощ
Нічим зарадити не може.
ххх
Навіщо ти мені, моє життя?
Щоб зрозуміти, що не задля смерті,
А для Кохання і для Каяття,
Для розуміння: Істина - в моменті.
З МАЙБУТНЬОГО
ххх
Моя самотність думає про тебе...
ххх
А дощ - кругами по асфальту,
І бризки-вірші - на папір.
ххх
Не духовності в нас мало,
А душевності нема.
ххх
І дочка стане матір'ю мені.
ххх
Я знов звільнив свому Пегасу крила
І в ефемерність думки полетів.
| 
