Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Пролог: Я з тобою на Ти. Ти моє серце і моя душа. Ти моя віра, надія, любов. Ти Отець і ангел мій. Ти батько флори і фауни, друг цілого Всесвіту, охоронець душі людської, творець світу цього. Ти частинка кожної людини. Ти в нас самих.
Людина розумна (Homo Sapiens) – жалюгідна комаха життя, невдале творіння еволюції, утопія Всесвіту, створіння, яке втратило віру в себе, в людей і Бога, яке ненавидить та зневажає навколишнє середовище, яке не цінує своє життя, живе гріхом та розпустою, деградує своїми витівками: алкоголь, куріння, наркоманія…
І, стоячи на колінах з наповненими очима слізьми, вони благають Господа про допомогу… І він допомагає, адже завжди допомагав… Просто люди зневірились, вони не помічають і не хочуть помічати чудо, диво Господнє, руку допомоги Творця… Вони охоче вірять в Диявола, ніж у Бога та добро. Не знаю чому… Можливо, бо зло творити набагато легше. А звинувачувати, що тобою опанувала нечиста сила ще простіше. Не потрібно бачити біса своїми очима, щоб повірити в його існування, варто всього лиш глянути в дзеркало. А там інь і ян – добро і зло в одному лиці, світле і темне, чарівний метелик з красивими кольоровими крилами і жахливий звір з великими страшними зубами. А що переможе? Як там у казках? Добро перемагає зло? А знаєте, кажуть, що така дрібничка, як змах крила метелика, може, врешті-решт, стати причиною тайфуну на іншому кінці світу (Теорія Хаосу).
Люди зневірились в собі. Вони зневірились в своїй вірі. Вони не вірять в ніщо, стали маріонетками банального життя - ляльками, які не здатні відчувати нічого, крім болю та розпачу. При найменшому дискомфорті вони біжать за анестезією, дорікають за все Богу, забиваються в куточок і мовчки сидять там, ховаються під одіялом і затримують дихання, хочуть розчинитися, перестати існувати. А потім, лежачи на підлозі плакати та з криком питатися у Бога: «За що мені це?», навіть не задумуючись, що це випробування, яке ти маєш пройти по житті. Встати, витерти сльози з обличчя і гордо рушити по життю.
А люди все плачуть, звинувачують всіх у своїх бідах, забуваються в алкоголі та наркотиках, грішать та просять Бога про допомогу. Люди просять у Бога терпіння, він каже їм «Ні». Терпіння проявляється в результаті випробувань – його не дають, його заслуговують. Люди просять у Бога щастя, він каже їм «Ні». Він дає своє благословення, а чи буде та чи інша людина щаслива залежить тільки від неї. Люди просять забрати Бога свою гординю, він каже їм «Ні». Гординю не забирають – від неї відрікаються. Люди просять у Бога багато грошей, він каже їм «Ні». Бог дає можливість їх заробити, а чи ти піднімешся з ліжка і зробиш крок у своє пишне майбутнє залежить тільки від тебе. Люди просять у Бога забрати у них біль, він каже їм «Ні». Ти сам подолаєш цей біль – Бог робить тебе сильнішим. Люди так багато просять – Бог їм дає можливість це мати, Він виконує наші мрії, а в замін нічого не просить, тільки віру… Його не бачиш, але відчуваєш. Краса, радість, подив, щастя, любов - Бог у всьому, що нас оточує.
І я грішниця, Господи. Спантеличена, злякана, прагнучи будь-що-будь звільнитися з обіймів зла, я відштовхнула голову демона, але якось так вийшло, що воно знову опинилася в моїх обіймах - зміїними кільцями обвило мою тендітну шию і здавило мою волю, впилося своїми великими устами в мою ніжну шкіру на шиї і я знову програла цю війну, воно всередині мене… Але я встаю, гордо піднімаю свою голову і дивлюсь у вічі ворогові. Я стану сильнішою і переможу зло в собі. Я – людина, найкраще творіння твоє… Я маю виправдати твої надії.
Епілог: Боже мій, ми щиро шкодуємо, що образили Тебе, і ми ненавидимо всі гріхи свої від страху втрати раю і мук пекельних. Але перш за все від любові до Тебе. І ми відчайдушно хочемо встати на шлях праведний.
З назви ("Записки грішниці") якось очікувався зовсім інший текст... І в чому ж головний герой "грішний"? Що молиться 10 разів на день, а мав би 20? Твору пасувала б скорше назва "Записки богомільної праведниці, що все ж примудрилася відшукати в собі гріхи"!
