Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Наше життя – довга і терниста дорога. Скільки б цього шляху ми не подолали, скільки стежин ми не пройшли, все-таки у нас виникає дуже багато запитань про життя, про особистість, про наше існування. Якби мене спитали для чого я живу на цьому світі, я б відповіла, що для інших людей, для добра, для реалізації себе в цьому життєвому процесі. Щоб краще зрозуміти суть цього глибокого питання, повернемося в час, коли Бог створив людину. Творіння Боже, було настільки досконалим, що щось більш повноцінніше людина не створила і в наш час – час технологічного прогресу і високих досягнень. Давні історики, філософи, дослідники не раз замислювалися над питанням сутності людини. Така сама ситуація є і наш час. Основою філософської дисципліни, її головною метою і завданням є осмислити сутність людського життя, вивчити внутрішній стан особистості, проявити людину в різних аспектах життя: духовному, соціальному, психологічному, культурному. На мою думку, головним призначенням людини на цьому світі є бути людиною, бути співтворцем з Господом. Бог створив для нас Землю, небо, тварин, рослин, він провадить людей із початком зародження світу і аж до сьогодні, керуючи їхнім розумом і направляючи його на благо для народу. Кожна нація по-різному трактує сутність буття людини. Ось, наприклад, японці пізнають себе та свою сутність через природу, адже високим надбанням японської культури є особливе ставлення до навколишнього середовища. Пізнання світогляду та розкриття свого внутрішнього стану яскраво виявилося в практиці створення японських садів. У всі часи японський сад виражав ставлення людини до світу, переконання, що вища істина й краса існують в природі і пізнати їх можуть люди з чистими помислами й відкритою душею. Японські сади відображають особливе відчуття органічного зв’язку людини з природою, передають різноманітність людських переживань. Українська культура трактує сутність особи, як Божого творіння, яке підвладне силі вищого небесного творця. На відміну від японської культури, українське бачення особистості сформоване на основі духовного аспекту того, що вона працює, спілкується з іншими людьми, вона спілкується ще й з Богом, який є її головним настановником протягом цілого життя. Хочу сказати ще й про те, що людина у цьому світі існує для того, щоб творити добро, у всіх його можливих аспектах. Милосердя вважається найблагороднішою з усіх чеснот людини. Те, наскільки в житті ми будемо добрими, благородними, щирими, люблячими, залежить наше місце у суспільстві та ставлення до нас інших людей. Врешті-решт, на основі цього формується наша самооцінка. Загалом, запитання такого особистісного характеру «Якби мене спитали, для чого я живу на цьому світі » - для кожної людини буде мати різне значення. Для мене це питання означає віднайти себе, свій світ, свою душу, бо без цього ми не пізнаємо себе, ми завжди будемо чужими для цього земного життя. .
Життя — це просто дивна казка, В яку приходимо лиш раз. Тут для людей любов і ласка, І світло сонечка для нас. І небеса бездонні сині, Чарівні зорі в небесах. Ключі високі журавлині, І вся оця земна краса. Життя складне, але чудове, Ми робимо в нім відкриття. Й завжди ідемо в невідоме, Тим цікавіше нам буття… Привабливіше, яскравіше, Є для фантазії політ. І манять вдаль путі світліші… І ти не йдеш — летиш у світ! Є і різкі в нім повороти, Де випадаєш із сідла. Завертять враз круговороти… Бувають і такі діла. Та все проходить, час спливає, Нова мета нас кличе вдаль. В житті усякого буває, Та за минулим нам не жаль, Бо кличуть знов нові дороги, Під ноги стеляться путі. Чекають радощі й тривоги Щодень у нашому житті. Життя складне, але цікаве. Його не взнаєш до пуття. Буває радісне й лукаве… Але… Спасибі за життя! Отже, цінуймо себе, своє життя, свою правду, свою сутність – бути людиною!
