Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Якби мене спитали, чи хочу я,хоч на мить, повернутися в дитинство, я б одразу вигукнула : "Звичайно!". Це зараз ми постійно поспішаємо, розв'язуємо невідкладні справи та вирішуємо глобальні проблеми і кожен день для нас здається одноманітним, сірим та буденним. Але зовсім недавно ми прокидалися під ранкове лагідне проміння, яке ніжно лоскотало дитячі рожеві щічки, а на стіні грайливо вигравали сонячні "зайчики". З кухні відчували п'янкий аромат запашної маминої кави та свіжої духмяної булочки, купленої за рогом. Пам'ятаю ніжні турботливі руки неньки, які пестили моє волосся, вправно заплітаючи дві маленькі косички. Переше вересня... Як довго я чекала цього дня. Мені тоді здавалося, що я зовсім доросла і, тримаючи гордо голову, я вперше переступмла поріг школи. Осінь завжди була для мене особливою порою року. Золотаві кольори на сонці вигравали різноманітними барвами, а в темних мутних калюжах завжди можна було знайти частинку білосніжної хмаринки та сліпучого сонця, якою б непривітною була погода, адже очима дитини все виглядає зовсім інакше. Згадую, як саме по цих калюжах ми пускали з однокласниками паперові кораблики, а на барвистих килимах відцвілої трави купались під золотосяйвий листяний дощ; як вітер дбайливо огортав мене, а в повітрі відчувався незабутній аромат з тандему запахів каштанів, жолудів та пожовклого осіннього листя. Цей незабутній парк біля школи! А потім почалась сніжноволоса зима. Я просто обожнювала всі ці святкові приготування. Я часто дивилась, як бабуся з ласкавою усмішкою місила тісто для майбутніх запашних пиріжків. Ах, які це пиріжки... з хрусткою скоринкою, які під сяйвом різдвяної свічки переливались різноманітними барвами веселки. А різдвяні колядки, їх таємнича мелодія, в якій бринів особливий дух Різдва, просто заворожували мене. Я ніколи не забуду солом'яного дідуха в кутку кімнати і , власне, трохи соломи під скатертиною. Наші українські традиції просто неповторні. В, якій іншій країні ви ще бачили такий захоплюючий театралізований вертеп та таких співочих колядників? Кожна людина, по - своєму, в душі залишається дининою. Але ми все менше звертаємо увагу на красу матінки - природи, перестаємо помічати дрібниці, які постійно знаходяться з нами, але без яких ми не уявляємо свого життя. Але найгірше, що ми все менше приділяємо уваги своїм близьким та рідним, вирішуючи власні проблеми, і забуваємо, що їм потрібна наша підтримка, порада та любов.
