Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Якби мене спитали, чи подобається мені нинішнє суспільство?
Зараз ми живемо у двадцять першому столітті. В час коли швидкими темпами розвивається наука, мистецтво. Більшість важкої роботи виконують не люди, а комп’ютерні механізми, що значно спрощує наше життя. Демократія дозволяє нам вільно жити, висловлювати свої думки і надає нам свободу. Здавалося б у нас є все для красивого життя і ми повинні всім бути задоволені. Але крім цього всього є те, що мені не подобається. А саме, теперішнє суспільство. Таке враження, що все розвивається, а людина деградує. І чим далі тим гірше. Про що взагалі можна говорити, якщо восьми-десяти річні діти виражаються нецензурно, ненавидять своїх батьків, стають жорстокими, озлобленими і нікого не поважають. Що з них виросте в майбутньому страшно представляти. Підлітки ні чим не кращі, мало того, що вони поводяться гірше дітей, але складається таке враження, що чим гірше ти себе поводиш, тим ти крутіший. І всі вони такі однакові, тільки з’явиться щось нове, як зразу пів міста так починає вдягатися. Але мало того вони і думають, і поводяться однаково. Деколи таке враження, що існує десятки копій однієї людини. А найгірше те, що люди не можуть бути самими собою, вони живуть по стереотипам. Люди не хочуть жити, поводитися і навіть розмовляти як їм подобається, бути оригінальним. Їм подобається підкорюватися впливу інших людей. В цих людей такий принцип: якщо це модно, то і я маю це робити. Неважливо, чи це колір волосся, чи новий одяг, чи стиль спілкування, важливо те, що вони не усвідомлюють, що завжди треба залишатися собою. Це не люди – це якісь маріонетки, які піддаються впливу. Вони нічого не можуть зробити самостійно, їм завжди потрібне чиєсь одобрення. Але найбільше мені не зрозуміле те, навіщо ці всі так звані ярлики, чому людину не сприймають як особистість, а намагаються запхати в якісь рамки, віднести до якоїсь субкультури і казати як ти повинен поводитися. Якщо ти вдягнув щось рожеве – то ти емо, широкі штани – репер, а якщо вчишся – ботанік. Навіщо це все? Невже люди не можуть бути оригінальними і існувати без цих дибільних стереотипів. Але найгірше за все це відношення між самими людьми. Чому люди поводяться як хамелеони? З різними людьми і в різних ситуаціях вони поводяться інакше. Так звані, справжні друзі, за спинами можуть ненавидіти тих людей з якими спілкуються. Але навіщо тоді взагалі заводити цю дружбу? Вся ця притворність просто вбиває! Навіщо ці всі: «лаффки», «чмафки», «друзяшки». Та це просто смішно! Навіщо так викривляти українську мову. Невже людям не вистачає нормальних слів. Але чомусь більшість це повторяє, як папугаї. І чому люди взагалі звертають і навіть більше прислухаються до думки чужих, незнайомих людей. Ставлять їх думку вище власної думки і думки близьких людей. Чому зараз круто мати пів тисячі друзів в соціальних мережах і жодного справжнього? Я думаю, бо людям треба самоутвердитися серед собі подібнихзамість того щоб нормально жити. Навіщо взагалі рахуватися з думкою незнайомих людей, які нічим не кращі за тебе. Навіщо взагалі людині потрібно шукати собі кумирів, а тим більше наслідувати їх. Невже люди не можуть жити своїм життям, творити свою долю? Поки люди самі не усвідомлять ніхто за них це не зробить. І як казав Оскар Уальд: «Будь самим собою, інші ролі вже зайняті». Чого я всім і бажаю. Люди я вас прошу задумайтесь над цим. Задумайтесь над тим, ким ви хочете бути: таким, як всі, чи особистістю.
