Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Холодний, до болю рідний, Закутий в ланцюги з мережива. У попелі зітлілих мрій Забутий, на віки збережений. Горів, ти горів у вогні все життя, Запалював, тліло і біль, Хвилина твого каяття, Не варта розбитих мрій. Для мене зітканий із диму. Торкнутись кінчиками пальців В холодну, залякану днину, Коли тобі буде шістнадцять. До тебе такого космічного, Напівпорожнього, ірреального, Наслідки скинутих масок Будуть для нас фатальними . Уламки цього ми будемо Збирати блідими руками, Луна від падіння того, Буде звучати роками. Ми плакати вже не будем, Цей біль все ж потроху стих. Напевно лиш я побачу. Твій біль крізь жорстокий сміх. Дарма я сказала тоді Слова не повернеш –сніг. Готова була світи, Я кинути до твоїх ніг.
