Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Ще з дитинства мені прививали любов до музики. Коли мої рідні збирались разом, вони любили співати українські пісні та слухати гру дідуся на різних музичних інструментах. Серед них він був єдиним, який вмів грати на сопілці, скрипці та акордеоні. Будучи дітьми нам з сестрою було весело спостерігати за цим. Пригадую, як нам дідусь зробив з дерева маленькі мікрофони і ми з ними вистрибували на ліжку співаючи свої пісні на дитячій, не зрозумілій для інших мові.
Минув деякий час і батьки віддали нас в дитячий садочок. Відвідуючи його я любила спостерігати за вихователькою яка вчила нас співати, а як вона вміло грала на фортепіано! Мене вражала плавність її рук, її біганина пальцями по клавішах та посмішка, яка з’являлась під час гри. З того часу я більше почала закохуватись в музику, вона ще більше вростала в моє серце.
От ми з сестрою підросли і пішли в школу. Паралельно з цим ми відвідували музичну школу, де брали уроки фортепіано. Навчатись було дуже цікаво. Крім того, ми ще ходили на хор, де нас вчили співати. Насправді мені класична музика не подобалась, подобалась сама її наука, те, яка вона загадкова і водночас зрозуміла. На мою думку, немає такої людини, яка б байдуже ставилася до музики, немає різниці якого саме вона стилю будь те класика чи якась банальна попса, адже саме в ній втілене все вічне, прекрасне і світле. Вона нас оточує всюди і веселить тоді, коли нам погано.
З кожним роком мої смаки ,щодо музичного стилю, змінювались. Від поп - до диско, від диско - до техно. Змінювались і самі почуття та захоплення, які викликала музика. На даний момент я дуже захоплююсь електронною музикою. Вона для мене є головною розрадою та ліками для душі. Я сприймаю її, як щось високе, незабутнє, можливо незбагненне, але в ту ж мить живе й прекрасне.
Коли ти вмикаєш трек, який розпочинається не дуже швидким ритмом, тобі одразу стає спокійно. Далі він змінюється вокалом талановитої вокалістки, від якого аж мурашки по тілу бігають табунами. Далі чути легенький шум і мелодію фортепіано, яка пронизує всього тебе і заставляє задуматись. Завершується композиція вибухом, під час якого ти себе почуваєш птахом, від якого хочеться кричати і дихати на повні груди - я тихо завмираю і насолоджуюсь симфонією серця та душі. Я слухаю її повсюди.
Музика об’єднує людей і в цьому її найбільша сила. Адже в кожної людини є різні погляди на світ, різний характер, національність, моральні принципи, але коли вони збираються в одному залі або ще в якомусь місці, щоб насолодитись музикою, вони забувають про відмінність, їхні буденні справи відходять на другий план. Це мистецтво є для нас зустріччю з радістю польоту, з можливістю помріяти та вірити, що все чого ми так прагнемо - здійсниться. Немає таких людей, які б не любили музику. Так просто не цікаво жити, адже вона піднімає нам настрій. Тому, скажемо «дякую» музиці і тим, хто створює шедеври для наших душ.
