Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Різала душу великим рапатим ножем,а совість танцювала вальс під багряним дощем. Зігнилі віконні контури і черства нерухома статуя в них,яка ще дихала,але серце вже зігнило.. А тепло….. та ні,його не було,правда. Забудьте і мерщій загадайте бажання,поки в небо падають мертві штучні усмішки моєї душі. Зробила крок … мене охопила невагомість.. небо вийшло з берегів. Заплакало. Прокричало і потемніло. Чорне смоляне небо. Гнилі душі перехожих і моя НЕ моя черства душа. Солов*їний реквієм і зім*ята не попрасована чорна трава з болотом. Усмішки вже давно лежали у ямах на кладовищі. В кімнаті ще пахло свіжою дубовою труною і сирістю безхребетних думок. Вони навхрест переплітались з мертвими фалангами пальців. Відчувала подих у повітрі,він за собою залишав крихітні кроки,що йшли до весни. Похилена яблуня і мертві плоди. Кислотні думки роз*їдали небо,те саме чорне небо. ти тепер чужий,в тебе інші погляди,завершилось все,кінець ……. Будь це прокляте!! Вийшла з кімнати,одягнула тепле пальто,застібнувши навиворіть гудзики. Там холодно.Просто потрібно побути вірною хоча б самій собі… порахувати кількість опалого листя…. просто стати догори ногами. Щоб все недобре ,зле і підступне просто випало з твоїх великих кишень в яких вже ой як багато хламу назбиралось. Навіщо ти дивишся на небо?воно ж вже не небо.. я з іншого світу..мені не відомо що таке небо,сонце. знов вечір,такий банальний як і попередні. .все завмирає не помираючи. Виникає бажання крикнути на весь голос…але щоб ніхто не почув..Хочеться завмерти на кілька секунд в повітрі і повільно вмирати в ейфорії щастя.. літаючи трішки вище,ніж зазвичай щоб бачити все що потрібно,беззвучно розсікаючи руками повітря. Цього вечора,коли вітер невблаганно знищував найменші острівці спокою,проникав у саму душу,нуртував у ній,розкидав думки,вишукуючи найпотаємнішу,а знаходивши,кидав у дощ,щоб той змив геть усі нашарування вагань і сумнівів,залишив тільки прагматичний факт,чи,навпаки,потопив факт і залишив самі вагання і сумніви…
