Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Високо у небі сяяла зірка, Яскрава й далека була. Зі ставу на неї біла лебідка Гляділа. Просила ось так: « О, мила зоре, неба царице, Візьми мене в свій темний край… Хоч я звичайна, простая птиця, Візьми мене у той свій рай…
Опускається небо… На дотик наче котячий ніс – мокре і вологе. Вгрузаюся у нього майже по пояс. Холодно і липко, немов у болоті. І ніхто у тому не винен, що моє небо таке. Ми сам обираємо своє небо.
Природа людини є такою, що вона протягом свого життя повинна щось створювати. Результатом цієї творчої діяльності стають так звані культурні цінності – матеріальні та моральні блага, якими користується як сам творець, так і решта людей.
У природі тільки створене Богом є досконалим. Творіння ж людських рук має як переваги, так і вади.
«Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог», - читаємо в євангелиста Йоана. Іншими словами кажучи, все, що є у світі, видиме й невидиме, постало по добрій волі Творця. Ще інші рядки часто повторюються у книзі Буття: «І побачив Бог, що воно добре…» Тобто все те, що творить Бог, є досконалим. Про зло як абсолютно протилежне добру начало не згадується нічого.
Як тільки Вова і Мар’яна менш-більш вдало вирішили житлову проблему, в першу подалися на Левандівку. Уже кілька днів Гуру на дзвінки не відповідав, і Вова більше чекати не міг. Вирішив поставити його перед фактом і заявитися за вже відомою адресою.
