Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Роботу з кожним разом Гуру отримував все безглуздішу і безглуздішу, а головне таку, що замість бажаного прибутку приносили самі лишень збитки. Час був мамі взяти справу під свій контроль. Грошей вдома не вистачало, а син останню копійку і ту тратив, добираючись до місця рабської праці на чергового підприємця. Мати бачила, що не вихід обмежуватися одним журналом вакансій, і пояснила Максу необхідність пошуку інших джерел.
Домашній арешт Гуру тривав уже декілька днів. Щоб не вилазити з нарядів, як виявилось, зовсім необов’язково служити в армії. Прибирання, наряд по кухні – всім цим і був зайнятий щодня о великий. Провізію доставляла мама, і Гуру, якщо мав бажання подихати свіжим повітрям, міг лише з балкона, майже з висоти пташиного польоту, спостерігати за бурхливим життям Левандівки. Ця буденність змогла надокучити навіть такому домосіду, як Гуру.
Високо у небі сяяла зірка, Яскрава й далека була. Зі ставу на неї біла лебідка Гляділа. Просила ось так: « О, мила зоре, неба царице, Візьми мене в свій темний край… Хоч я звичайна, простая птиця, Візьми мене у той свій рай…
