Знайшли помилку? Виділіть її та натисніть Ctrl+Enter!
(це не стосується конкурсних робіт, за їх грамотність відповідальність несуть виключно автори, адміністрація помилок в них не виправляє, якщо маєте до них зауваження - пишіть в коментарях до твору)
Г нучкість фраз і свіжий подих слів О голосять тишині ажіотаж; Л аконічний склад кількох рядків О сіяє душу,як міраж. С еренада серця і душі, М рій рожеві росяні серпанки, О сінній вальс рядків, що у вірші Г нітючих днів кружляють сірі ранки... О станній подих вдихуєш у риму, С нуєш із слів рядкову павутинку, Е кран життя показуєш без гриму, Р адієш за кожнісіньку людинку.
Опускається небо… На дотик наче котячий ніс – мокре і вологе. Вгрузаюся у нього майже по пояс. Холодно і липко, немов у болоті. І ніхто у тому не винен, що моє небо таке. Ми сам обираємо своє небо.
Бачила на власні очі, як вона рушником била свого другого зятя! А був рік, чи то хрестини онукові, доччиному синові, то музика гупала на все село, а зять сидів тим часом у своїх батьків – його теща з дому вигнала!
