Море. Теплі обійми хвиль. Ніжний подих повітря, що вирує навколо. Пронизуюча мелодія тиші. Ласкавий шепіт жовтавого піску. Граційна хода говірких пташок. Яскраво створена ілюзія блаженного спокою гойдає найтонші струни душі, лікує поранені серця.
    Чоловік, сповнений збудження  та енергії, милується  морським пейзажем.  Його душі здається, що він тоне в почуттях. Очі, огорнуті блиском молодості, малюють романтичну картину. Кожен штрих олівця життя сповнений безмежного кохання і шаленого болю. Цей біль

Якби в мене спитали:
«Яке найкраще свято?»
Я б сміло відповіла:
«Це у нас в Стрию,
Де вперше підняли прапор!»

Вже зацвіли на небі зорі,
Як жовті квіти у траві.
Об скелю билось синє море,
А ми стояли у воді.

...

І знову ,заплющивши очі,
Ти мрієш про нього цієї самотньої ночі.
Ламаючи всі перепони та рамки,
Лист кохання відправиш без адресата і марки.

Важко пережити, коли ти втрачаєш рідну людину. Та ще важче, коли ти розумієш, що  втратив її по своїй вині. Батько не контролює емоцій, а дитячий світ дівчинки руйнується… Руйнується від поруху руки, від нестерпних криків, від нестачі сімейного тепла. А потім… А потім важко говорити матерям. А потім щось пече у грудях. Щось неймовірно болюче. Неймовірно незрозуміле для інших, для чужих.

Ода ночі

О літня ноче,
Зоряна , прекрасна,
Твій поцілунок зір
Не дасть усім заснуть,
Бо ти чаруєш нас
Шатром своїх небес
Тебе , царице зір,
Ніколи не забуть…

Гумореска про випадок у таборi =)))