Немає на земній кулі такої чарівної, багатої та щедрої країни, як наша ненька-Україна і такого працьовитого, доброзичливого і щирого народу, як її дочки і сини.
      Серед усіх чарівних куточків західної України розташована Стрийщина....

Вже було далеко за північ. Місяць ,немов хизуючись своєю владою ,огорнув все село світлим сяйвом. По небу розсіялись тисячі зірок ,наповнюючи його своїм ніжним мерехтінням. Всюди стояла дзвінка тиша. Лише деколи було чути чиюсь занепокоєну розмову: «І що ж писали в тім листі ?» ,- питалась засмучена дівчина.

Було тихо… Проте ні, таки шумно, дуже шумно. Просто я відмовлялась сприймати цей гамір, що затиснула в повітря людна вулиця. Крижаний вітер боляче пронизував кістки. Довгі пасма посіченого волосся почали витися навколо блідого обличчя, що застигло, мов неживе.

Осінь… Маленька сіра вулиця… Гріли лиш палаючі листки, що падали з дерев, підхоплені холодними поривами вітру. Навколо у повітрі висли жовто-сірі градації з помаранчевими намистами … Ілюзія? Хах, певно так,....

Повернувшись зі світського прийому, вона вийшла з лімузину і, зачинивши чорні двері з тонованим склом, попростувала до знайомих дверей. Високі підбори, дороге плаття, розкішне пальто...

Петрик любив подорожувати по лісі, і ось одного разу він побачив прекрасну галявину. Вона відрізнялась від інших галявин тим, що на ній було дуже багато прекрасних квітів. І лісові відрізнялись від тих що жили в лісі. Петрик зразу полюбив їх, тутешніх звірів,а вони любили за те що він принос їжу..

    Зараз ми живемо у двадцять першому столітті. В час коли швидкими темпами розвивається наука, мистецтво. Більшість важкої роботи виконують не люди, а комп’ютерні механізми, що значно спрощує наше життя. Демократія дозволяє нам вільно жити, висловлювати свої думки і надає нам свободу.